30 вересня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Аніловський Ігор (1962) - голова Гусятинської РДА.
Буняк Софія (1931) — літератор, громадська діячка. Отримала ювілейну медаль «10 років Незалежності України» (2001). Авторка віршів, нарисів, статей у періодиці. Написала книги «Чаєчка», «Світло погаслої зірки», «Одіссея Ольги Горошко» (2000), «Зірки на долонях». Редактор-упорядник літературно-мистецького альманаху «Лан: Лановеччина творча» (Т., 2001)
Василик-Васильченко Дмитро (1923, с. Сороки, нині Бучацького району — 02. 10. 1996, м. Брадфорд, Велика Британія) — громадський діяч, меценат. Брав участь у діяльності читальні Просвіти, Юнацтва ОУН, Лугу та юнацтва Січі.
Дацко Віталій (1970, с.Мислова Підволочиського р-ну) - Підволочиський селищний голова.
Курант Володимир (1953, м. Тернопіль) — вчений у галузі біології, педагог. Доктор біологічних наук (2003), професор (2004). Досліджує екологічну біохімію і фізіологію тварин, вплив іонів важких металів на білковонуклеїнові обміни в організмі гідробіонтів. Опубліковано понад 100 наукових і навчально-методичних робіт, має авторські свідоцтва.
Нитка Олег (1977, м. Тернопіль) - депутат міської ради.
Сухенко Юрій (1951, смт Вишнівець Збаразького району) — вчений у галузі авіації, педагог, громадський діяч. Доктор технічних наук (1999), професор(2003). Автор близько 150 наукових праць, 3-х монографій; має 20 винаходів
Філь Олег (1974, с. Вікно Гусятинського району) — спортсмен (пауерліфтинг). Майстер спорту України (2004).
Мочула Ігор (1965, м. Кременець) – радіофізик, мистецтвознавець. 2004 відкрив у м. Тернопіль виставку-продаж живопису художників України; 2008 – першу приватну АртГалерею в обласному центрі
Цей день в історії Тернопілля:
1550 року - власник Тернополя Ян Амор Тарновський видав грамоту про повинності й права жителів міста.
1916 року – бій січових стрільців з російським військом під Потуторами на Бережанщині.
1916 року - у російський полон під час боїв під Потуторами і Конюхами потрапив український військовик, громадський діяч Зенон Носковський. Згодом - командир сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА. Увязнення відбував у Пензі та Симбірську.
1917 року - святу Тайну Священства приймає з рук Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького приймає уродженець Тернопільщини, майбутній Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий.
1928 року - освячено костел Божої Матері в с.Шибалин Бережанського району. Фундаторами храму виступили Якуб Потоцький, та Станіслав Вишневський. Проект головного вівтаря розробив Ян Войтович з Перемишля. Після приходу більшовиків в 1939 році костел було перетворено у комору.
1937 року - заарештовано органами НКВС Хоптія Михайла - державного діяча УРСР.
1941 року - розпорядженням Генерал-губернатора у дистрикті “Галичина” вводилася обов’язкова трудова повинність для всіх мешканців краю від 18 до 60 років.
1942 року - з Тернопільської області депортовано в табір Белжец 5810 євреїв: з Копичинців – понад 1000, при цьому на місці убито 50 осіб, з Хоросткова – 1200, з Збаража – 260, зі Зборова – понад 600, з Козлова – близько 1000, з Пробіжної – 1000, з Тернополя – понад 600.
1942 року - у Збаражі нацисти розстріляли 580 євреїв.
1948 року - бойовики ОУН у селі Качанівка Підволочиського району Тернопільської області знищили поруч з дільницею «істрєбітєльного батальона»-ГОГП районного уповноваженого міністерства заготівель і секретаря сільської парторганізації.
1948 року - зіткнення ОУН із засідкою МВС у лісі біля села Вертелка Заложцівського району Тернопільської області (оборонний бій, загинули командир Василь Дибаш-Вірний-28 років, бойовики Іван Романів-Вишня-36 років, Павло Михайлецький-Гармаш-25 років, Іван Барилишин-Швед, підірвався гранатою важко поранений Осип Кухарський-Май).
1948 року – медаллю УПА «За боротьбу в особливо важких умовах» нагороджено вояка Української Повстанської Армії, надрайонового провідника Вінницької округи ОУН, уродженця с.Петрики Тернопільського району Йосипа Демчука. У 1952 році військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив Йосипа Демчука «Лугового» до розстрілу. 22 жовтня помер від катувань.
1963 року – у Польщі помер один із творців сучасної вестибулології, доктор отоларингології, професор Краківського університету, дійсний член Польської Академії наук, уродженець Тернополя Ян Міодоньський.
1996 року – в Канаді помер художник-графік, скульптор, громадсько-культурний діяч у діаспорі, уродженець с.Бишки Козівського району Володимир-Мар’ян Беднарський.
2000 року – у Тернополі помер вчений-географ, кандидат географічних наук, доцент Богдан Заставецький.
2012 року - в Тернополі відкрили меморіальні дошки українському драматургу, перекладачу, театральному критику Олексі Корнієнку та його сину – перекладачу Валентину Корнієнку.
Щорічно 30 вересня вся наша країна святкує Всеукраїнський день бібліотек.
Це свято заснував другий Президент України Леонід Данилович Кучма, своїм Наказом від 14.05.1998 р. № 471/98.
На сьогодні на території нашої держави налічується близько 40000 бібліотек. Послугами українських книгосховищ користуються близько 17,5 мільйонів любителів читання, на благо яких працюють більш ніж 53 тисячі бібліотечних працівників.
На честь Всеукраїнського дня бібліотек в деяких книгосховищах стало традицією влаштовувати різноманітні святкові акції і заходи, присвячені урочистому дню. До участі в цих культурних заходах можуть бути залучені як співробітники бібліотек, так і прості читачі, які цього дня вирішили відвідати книгосховище. З нагоди свята вручаються грамоти і вшановуються найвидатніші бібліотекарі, а також проходять різноманітні виставки, як наприклад, виставка рідкісної книги, виставка давньої книги та інші. Високопоставлені чиновники передають в дар бібліотекам нові або рідкісні видання, тим самим поповнюючи культурний арсенал книгосховищ.
Також по всій країні проходять прес-конференції і засідання, присвячені Всеукраїнському дню бібліотек.
30 вересня, в День святих Віри, Надії та Любові, а також їхньої матері Софії, відзначається День усиновлення в Україні. Цей день є символом милосердя і добра по відношенню до людей. Днем заснування свята є 30 вересня 2009 року.
В цей день прийнято дякувати від імені всього суспільства усиновителям, співробітникам дитячих будинків та комісій з усиновлення. День усиновлення є ще одним важелем захисту прав дітей, які позбавлені батьківської опіки.
На щастя, кількість українців, які хочуть усиновити дитину, з кожним роком збільшується. Щодня в країні народжується 50 дітей, які залишаються сиротами, і в цей же час в Україні щодня всиновлюють 60 дітей. Ця позитивна динаміка свідчить про те, що сучасне суспільство стало гуманнішим. Однак на тлі цього зустрічається все більше випадків, коли батьки відмовляються від своїх малолітніх дітей або ж їх позбавляють батьківських прав органи влади за неналежний догляд за дитиною.
Найрідше в Україні всиновлюють дітей у віці від 11 років. Це свято можуть відзначати також тисячі дітей, які отримали у своєму житті других батьків.
Своє професійне свято у перекладачів з'явилося в 1991 році, незважаючи на те, що ця професія існує багато століть, будучи головною сполучною ланкою між народами, країнами і навіть часом. Міжнародний день перекладача відзначають щорічно 30 вересня. Його проголосили члени Міжнародної Федерації Перекладачів, вибравши для свята саме 30 вересня, оскільки цього дня в 420 році помер перекладач, історик і письменник Ієронім Стридонский.
Сьогодні Стридонського називають покровителем перекладачів. За життя він був надзвичайно розумний, мав вибуховий характер, любив подорожувати, для чого і вивчала іноземні мови.
У 386 році Ієронім Стридонский зайнявся перекладом на латинську мову Старого і Нового Завітів Біблії. Саме його текст згодом був визнаний офіційним варіантом Біблії латинською. Крім цього, Стридонський є творцем глаголиці.
Послідовники Ієроніма, сучасні перекладачі, задіяні у всіх сферах життя людини. Без них не обходяться жодні міжнародні з'їзди, міжурядові зустрічі та інші важливі заходи. Міжнародний день перекладача — це привід висловити свою повагу представникам цієї професії.
За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.
Коли у 137 році почалося переслідування християн, матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося.
Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.
Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, - 10, а молодшій, Любові, - лише 9 років. Так три дівчинки і їхня мати показали, що для людей, які є у благодаті Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки не є перешкодою до прояву сил духу і мужності. Їх святими молитвами Господь нехай зміцнить і нас в християнській вірі і в доброчесному житті.
Мощі святих мучениць з 777 року спочивають у Ельзасі, у церкві Ешо.
Пам'ять святих вшановується Церквою 30 вересня за новим стилем.
Іменини сьогодні святкують Софія, Віра, Надія, Любов.