7 вересня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Гап’юк Ярослав (1948, с. Горигляди Монастириcького району – 16.05.2016, м. Тернопіль) – педагог, видавець, громадський діяч. Автор понад 30 наукових робіт, підручників, посібників з методики математики.
Говда Богдан (1921, с. Вел. Глибочок, сьогодні Тернопільського району) – громадський діяч, меценат.
Декалюк Ярослава (1956, м. Чортків) – співачка, режисер, педагог.
Дерев’яний Ярослав (1955, с. Чернелів-Руський, нині Тернопільського району) – господарник, громадський діяч.
Квасницька Галина (1955, с. Білобожниця, нині Чортківського району) – фармацевт, громадська діячка.
Козловський Петро (1949, с. Кальне, нині Зборівського району) – педагог, книговидавець, громадський діяч.
Коритко Еміль (Korytko Emil; 1813, с. Зелений Гай Заліщицького району – 31. 01. 1839, м. Любляна, нині Словенія) – польський етнограф, фольклорист.
Кучарський Павло (1914, с. Стара Ягільниця, нині Чортківського району – 11. 08. 1980, там само) – самодіяльний співак (бас), хормейстер.
Мариняк Ольга (1904, м. Тернопіль – рік і місце смерті невідомі) – художниця.
Оленчик Павло (1970, м. Теребовля) – музикант. Від 1998 – соліст державного симфонічного оркестру США. Проживає у м. Філадельфія.
Рожелюк Степан (1941, с. Вілія Шумського району) – співак. Заслужений артист Молдови (1988).
Сохар Орест (1971, м. Ланівці) – журналіст, редактор.
Чепельський Ігор (1950, смт. Залізці Зборівського району) – правник, літератор. Автор збірки поезій “Квіти на камені”(2005), книги “Безпека суспільства і держави”, “Незвичні засоби і способи лікування” (обидві – 2006).
Чубатий Юрій (1922, с. Вел. Гаї Тернопільського району – 24. 09. 2000, м. Лестер, Вел. Британія) – громадсько-політичний діяч.
Янкович Олександра (1962, с. Гадинківці Гусятинського району) – педагог, науковець. Опублікувала близько 50 наукових статей. Автор книг «Мистецтво багатіти» (2005, із проблем подолання бідності), автор і співавтор 7 навчально-методичних посібників, зокрема 1-го в Україні посібників
Цей день в історії Тернопілля:
1915 – поблизу села Настасів Тернопільського району пораненні вістун Павло Береза, стрільці Пилип Івахів та Іван Мацьків.
1915 – в с.Панталиха Теребовлянського району загинули десятник Леґіону УСС Федь Демків, стрільці Іван Іллюк і Василь Славійчук; цього ж дня поранені: Михайло Зубюк, Фома Ґондуряк, Микола Корольчук, Андрій Леськів, Федь Сумарук і Микола Тимчишин.
1921 – утворюється Тернопільське воєводство
1936 – у Борщівському повіті відбулося багатолюдне антикомуністичне віче, організоване у відповідь на виступи КПЗУ проти національних свят українців.
1939 – німецька авіація розбомбила міст біля Плебанівки Теребовлянського району.
1944 – Крайовий Провід ОУН видав «Тимчасову інструкцію»
1948 – за відмову стати колгоспником мешканця Ланівців Івана Цюсика заарештували і кинули у камеру попереднього ув’язнення в приміщенні районної міліції. Через три дні він попросив відпустити його додому, щоб порадитися з дружиною. Коли І. Цюсика звільнили, він пішов у церкву, висповідавсь, а потім повернувся до своїх кривдників і заявив їм: «Я прийшов до вас сам. Можете мене розстріляти, але я в колгосп не запишуся»
В Україні сьогодні відзначають День військової розвідки.
Розвідка - практика і теорія збору інформації про супротивника або конкурента для безпеки і одержання переваг в області збройних сил, політики або економіки.
Ця дата була обрана не випадково, саме в цей день, в 1992-му році вийшов Указ Президента України, який відкрив нову сторінку в історії оборонного відомства суверенної держави. Назва цього Указу звучить так: Указ «Про Управління військової стратегічної розвідкі Міністерства оборони України». Даним документом розпочато найсучаснішу історію української військової розвідки.
Робота військового розвідника це глибокі знання, відмінна підготовка і безцінний досвід ведення розвідувальної діяльності. У більшості розвинених країн діє свої подібні відомства. У багатьох випадках вони дозволяють зберігати актуальний баланс, без якого в сучасному суспільстві та сучасній політиці дуже важко досягти миру і злагоди.
7 вересня — День незалежності Бразилії. До цього свята країна йшла з початку 18 століття. У колоніальну епоху на території Бразилії панувала Португалія. Практично все, що вироблялося в країні, вивозили до Англії. У 1808 році, коли війська Наполеона вели військові дії проти Португалії, весь королівський двір на чолі з Дон Жоао VI перебрався в Ріо-де-Жанейро. Це істотно наблизило країну до власної незалежності.
У 1815 році король скасував колоніальний статус Бразилії. Сама ж країна стала рівноправною частиною Об'єднаного Королівства нарівні з самою Португалією. Але в 1821 році Дон Жоао VI повернувся на Батьківщину, а в Ріо-де-Жанейро залишився його спадкоємець. 7 вересня 1822 віце-король проголосив Бразилію незалежною імперією. 1 грудня 1822 відбулася коронація імператора Педро I.
7 вересня в Бразилії є вихідним днем у всіх державних установах країни. Бразильці всіляко шанують це свято, організовують патріотичні заходи. В столиці традиційно проводять святковий парад, який відвідують перші особи країни.
Виявляється, свій день є навіть у салямі. Він відзначається 7 вересня. Початок цього незвичайного свята було покладено в США в 2006 році. Ідея його проведення прийшла в голову двом подругам Христині і Вірджинії — любителькам цього смачного продукту. Саме 7 вересня вони, перебуваючи у себе вдома, в місті Хенрік (штат Вірджинія), заявили про створення Товариства любителів салямі.
Іменини сьогодні святкують Варфоломій, Тит, Мина.