8 березня — це про права жінок: історія та погляди

8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Першочерговою суттю цього дня є виокремлення права жінок і привернення уваги до важливих питань, як-то гендерна рівність, сексизм, насильство щодо жінок та репродуктивні права. Про це пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

Однак у роки радянського союзу день, що покликаний нагадувати про боротьбу жінок за свої права, про досягнення жінок у культурних, політичних, соціально-економічних сферах, перетворився в свято жіночої краси і тюльпанів.

ІСТОРІЯ

Дню боротьби за права жінок передували рухи суфражисток, активісток і робітниць, які наприкінці ХІХ століття – на початку ХХ виборювали свої права у всьому світі.

8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці вийшли на страйк із вимогами рівної з чоловіками оплати праці, покращення умов праці та 10-годинного робочого дня.

Марш жінок у Нью-Йорку, 1909 рік

Через 51 рік, 8 березня 1908 року, тисячі жінок у Нью-Йорку вимагали виборчого права, протестували проти важких умов праці та праці дітей.

Щорічні протести сприяли тому, що 1909 року в США встановлюють жіночий день (28 лютого 1909 року), покликаний щороку акцентувати увагу на правах жінок проводити марші та різні просвітницькі акції.

Потім цю ініціативу підхопив загальносвітовий жіночий рух, а 1910 року в Копенгагені пролунала пропозиція встановити Міжнародний день боротьби за права жінок.

До речі, деякі дослідники наголошують: попри поширені тези про те, що ініціювала відзначення Дня боротьби за права жінок діячка німецького та міжнародного робітничого руху Клара Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини), ця ідея насправді належала німецькій політикині та борчині за права жінок Луїзі Зіц.

Перший Міжнародний жіночий день було проведено 19 березня 1911 року з вимогами для жінок права голосу і займати державні посади, права на працю та припинення дискримінації на роботі. Його відзначали Німецька імперія, Австро-Угорщина, Швейцарія, Данія.

Із 1914 року Міжнародний жіночий день 8 березня відзначали Австро-Угорщина, Німеччина, Швейцарія, Данія, Нідерланди та Російська імперія.

8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) у столиці Російської імперії відбувається величезний протестний мітинг, у якому взяли участь жінки з різних куточків імперії, зокрема українки. Вони вимагали виборчих прав і рівноправ’я. А петроградські більшовики скористалися відзначенням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань проти війни, дорожнечі та важкого становища робітниць. Через чотири дні після цього мітингу імператор Микола ІІ зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.

1921 року комуністична влада визнала 8 березня Міжнародним жіночим днем, таким чином підкресливши роль жінок у революції. Жінкам було надано доступ до освіти, можливість працювати та мати дохід.

Однак після Голодомору та масових репресій, коли в срср виникли демографічні проблеми, акцент змінився: наголошення на важливості материнства, ускладнення права на розлучення, заборона абортів. Із 1966 року 8 березня стало святковим неробочим днем у срср. Вважають, що саме це рішення, яке сприяло перенесенню відзначення Міжнародного жіночого дня з публічного простору в коло сім’ї, призвело до того, що 8 березня перетворилося на свято весни, краси, шампанського та квітів.

У 1977 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправʼя.

СЬОГОДЕННЯ

Нині традиції відзначення Дня боротьби за права жінок у країнах світу різняться.

Цей день вихідний в Алжирі, Бразилії, Китаї, Анголі, Замбії, Мадагаскарі, Камеруні та інших країнах. Натомість на Заході 8 березня не є вихідним днем, однак рухи та організації за права жінок планують на цю дату мітинги та марші. А, наприклад, у США березень є місяцем історії жінок. Кожного року президент виголошує з цієї нагоди промову, в якій згадує досягнення американок.

ПОГЛЯДИ

Докторка політичних наук, директорка ГО «Гендерний центр Волинської області» Оксана Ярош наголосила: те, що так багато людей в Україні асоціюють 8 березня лише із більшовицьким періодом, означає, що радянська пропаганда була дуже ефективною.

У радянському союзі проголосили, що жінки вже рівні і мають усі права. Це велика брехня. Про права людини в тоталітарній державі не може йти мова. Міжнародний день жінок у союзі перетворився на день весни і краси, що не є сутністю цього дня. 8 березня 1977 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка пропонувала країнам світу «відзначати Міжнародний день прав жінок і міжнародного миру». Саме таке трактування має сенс. Цей день пов’язаний з історією жіночого активізму у світі, з тисячними демонстраціями, зокрема в Нью-Йорку наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, де жінки вимагали скоротити робочий день, забезпечити рівні з чоловіками умови оплати праці, надати виборче право. Саме цей день був запропонований як Міжнародний жіночий день на Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені в 1910 році. У 1911 році він відзначався демонстраціями в Німеччині, Австрії, Данії, Швейцарії. І так далі у багатьох країнах світу.

Ніякі права і свободи не даруються просто так. Вони виборюються. Право жінок на освіту, право голосувати і бути обраними, право на працю треба було вибороти. 8 березня – це про права жінок», – зазначила Оксана Ярош.

Вона звернула увагу, що цей день – для того, щоб голосно заявляти про права, можливості та дискримінацію жінок. І додала, що у багатьох країнах світу 8 березня проводять акції, демонстрації, мітинги, флешмоби, присвячені тематиці захисту прав жінок. У США є місяць жіночої історії і президент виступає із промовою, де зазначає внесок жінок у розвиток країни.

Марш за права жінок у Києві, 2020 рік


ТРОХИ СТАТИСТИКИ

Відповідно до оперативного ґендерного аналізу ситуації в Україні, підготовленого ООН Жінки в партнерстві з CARE International, у складі населення України є виразні ґендерні відмінності: 54% жінок і 46% чоловіків.

Із 2006 року позиція України щодо економічної участі та можливостей жінок в Індексі ґендерного розриву знизилася з 24-ї до 44-ї. Водночас рівень участі жінок у робочій силі знизився з 67% у 1991 році до 60,8% у 2021 році.

Ґендерна сегрегація та дискримінаційне ставлення до жінок на роботі є поширеним явищем (це вікова дискримінація жінок віком 45+, жінок із маленькими дітьми та вагітних).

Ґендерний розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками в Україні становить 23%. Ця диспропорція також відображається в тому, що жінки отримують нижчі пенсії, ніж чоловіки.

За даними дослідження 2019 року, 75% жінок країни зазначили, що вони зазнали насильства з часу виповнення їм 15 років, при цьому кожна третя зазнала фізичного або сексуального насильства.

Фото з відкритих джерел