Аж чотири містечка на Тернопільщині потрапили у список мальовничих локацій Східної Галичини, де варто побувати цієї осені (фото)

На північ від Карпатських гір, у долинах річок Дністра, Західного Бугу і Сяну лежить мальовнича українська Галичина. Розшита намистами горобини і калини, окутана в тоненьку павутину струмочків та річок, вона потопає у багряно-зелених шовках полів, узлісь, пагорбів та долин. Чепурні села рум’яніють спілими яблуками та виноградом. А древні та сучасні містечка мріють під ласкавим сонцем, гріючи дахи колоритних будиночків, поміж якими гострими вежами тягнуться у небо годинникові ратуші. Бруківку на ринкових площах вже замітає почервоніле листя. Галичина проводжає осінь, пише Надія Понятишин на порталі vsviti.com.ua.

Одягнувши теплий жупан та запнувшись квітчатою хусткою, вона виходить на дорогу зустрічати зиму. А з нею своїх гостей: старих добрих друзів, кому вже полюбився цей край, та нових, хто ще не бував тут. Тож запрошуємо у гості. Свої двері відчиняють перед вами 10 мальовничих містечок Галичини. Знайомих вам і маловідомих; для когось рідних, а для когось далеких; величних, ошатних та дуже цікавих…

Дрогобич

Унікальна архітектурна різноманітність: Солеварня ХІІІ століття; палац Вілла Б’янки; старовинні монастирі та синагоги; а ще багато музеїв, Галерея сакрального мистетцва; красива ринкова площа і ратуша

Кажуть, засновники цього міста колись торгували сіллю (місцевість була багата на соляні джерела). Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу, заснованого ще за часів Київської Русі, можна побачити ще й сьогодні.

Місто напрочуд багате на навчальні заклади. Красою своєї архітектури вас точно вразить Вілла Б’янки — колишня лікарня, а тепер Палац мистецтв. А ще багато старовинних, дерев’яних, мурованих, церков, веж, монастирів, синагог, кожна з яких по-своєму красива і цікава.

У Дрогобичі гарно побродити вулицями із кольоровими будиночками, мистецькими барельєфами на стінах та не менш цікавими вже сучасними розписами. Це одне із найстаріших міст України, яке має чим вразити вас, адже збирало свою колекцію століттями.

Коломия

Батьківщина гуцульського танцю у передгір’ї Карпат. Перлина дерев’яної архітектури — Спаська церква, найбільша у світі «Писанка».

Де ще ви знайдете місто, яке має свій, всесвітньо відомий танець? У тісних вуличках середмістя ще чути відгомін цієї жвавої мелодії, що будь-кого на світі примусить підтанцьовувати в ритм. Коломия — місто багатокультурне. Тут живуть нащадки не тільки українців, а й угорців, румунів, поляків, євреїв…

Древнє, колоритне містечко із виразним австро-угорським характером забудови. Красива архітектура у старих будинках, монастирях та дзвіницях. Зокрема тут знаходиться найстаріший дерев’яний храм Галичини — Благовіщенська церква із древнім іконостасом XVIII століття. А сам центр вибудуваний у стилі під назвою Віденський ренесанс.

Та чи не найвідомішою пам’яткою міста є музей писанкарства. До речі, все приміщення його виготовлене повністю із кольорового скла.

Самбір

Старовинні кам’яниці; міська ратуша; костел Іоана Хрестителя XVІ століття; церква 1737 року із мощами святого Валентина

Це особливе місто із унікально атмосферою, одне із найстаріших на Прикарпатті. До тутешньої церкви Різдва Богородиці приїжджають ті, хто шукає кохання. Помолившись біля молей покровителя всіх закоханих, люди сподівається стати щасливими. А класична музика милозвучними акордами розгортає у повітрі романтичний настрій. У колишньому бернардинському костелі Святого Станіслава є органний зал, де по суботах відбуваються прекрасні концерти. Також орган можна почути у старій церкві Іоана Хрестителя, яка є визначною пам’яткою архітектури всеукраїнського значення.

Прогулюючись самбірськими вуличками, ви обов’язково помітите особливо красиві будиночки архітектури початку ХХ століття. А ще у місті є досить великий музей, присвячений бойківській культурі.

Галич

Древня столиця Галицько-Волинського князівства: Церква Різдва Христового XIII—XV ст.; Караїмський цвинтар; Галицький замок; та одна з найчистіших річок Європи.

У ХІІІ столітті Галич був одним із найбільших міст Європи. Сьогодні його землі належать до заповідника “Давній Галич”, який включає багато природних та архітектурних див.

Замок галицьких князів XII–XIV ст. височіє над містом. Колись він був дерев’яним, потім перебудований у кам’яний. А до наших днів дійшли лише руїни, доносячи відгомін древніх часів.

Кажуть, караїмський цвинтар у Галичі — це цілий втрачений світ. Величний караїмський етнос проживав у місті з ХІІІ століття і донедавна. Вони мали тут свою церкву, свою культуру, своїх поетів і свою мову. Сьогодні караїмський некрополь визнано історичною пам’яткою. Тут можна побачити кам’яні могили від 1751 року.

Завітавши у Галич в теплу пору року, обов’язково прогуляйтесь берегом мальовничої річки Лімниця. Прозора водиця із встеленим дрібними камінцями дном так і манять пірнути вглиб. Колись Лімниця була визнана однією з найчистіших річок Європи, і, хоча зараз ми утримуємось від таких сміливих титулів, та все ж вона залишається справді чудовим природнім об’єктом: тут красиво, тихо і якось дуже затишно.

Бережани

Замок XVI століття на острові Золотої Липи; келії монастиря бернардинів; Вірменський костел та замковий костел-усипальниця

Стара бережанська ратуша колись вважалась однією з найгарніших у Центральній Європі. Замкові укріплення міста були настільки міцними, що протягом 200 років ніхто не міг його підкорити; а про розкіш і мистецьке багатство замкового палацу просто ходили легенди.

Монастир бернардинців закритий для відвідувачів. Та з гори, на якій він стоїть, відкривається розкішна панорама, заради якої варто сюди підніматись: тут і ратуша, і Троїцька церква, і кам’яний Миколаївський костел. Особливої уваги заслуговує фарний костел первісно Різдва Діви Марії (початок XVII століття). Всередині ще збереглися крипти з похованнями гетьманів Сенявських.

Бережани внесені до списку історичних міст і селищ 1-ої категорії цінності України; нещодавно місто тримало статус Державного історико-архітектурного заповідника. Щороку тут проводиться фестиваль «Рурисько», а на території замку — середньовічний фестиваль.

Борщів

Фестивалі «Борщ’їв» та «В Борщівському краї цвітуть вишиванки»; старі костели та церкви; та «Руський дім»

Одне із найсмачніших міст нашої країни. Щороку сюди з’їжджаються гості з різних країн, аби посмакувати відомою національною стравою, яку тут вміють готувати у понад 50 варіаціях. А ще на весь світ відомою є борщівська вишиванка, яку вже сміливо можна назвати брендом. Вишита чорними нитками сорочка має свою трагічну легенду.

Тутешній замок давно поруйновано. Та із вежі, яка залишилась, вибудували костел. Він зараз прикрашає центральну площу міста. А ще спадком замку є підземні ходи і величезні пивниці.

Найкрасивішою архітектурною пам’яткою Борщева є «Руський дім», у відкритті якого 1908 року брав участь Михайло Грушевський. Дім був центом товариства, що займалось розвитком і підтримкою української культури. Сьогодні це краєзнавчий музей із дуже багатими колекціями найрізноманітніших «цінностей».

Чортків

Старовинний замок; Успенська дерев’яна церква ХVІ століття; кляштор Домініканців; міська ратуша з годинником (початок минулого століття)

Славне старовинне містечко над річкою Серет. Ринкову площу Чорткова прикрашає стара ратуша. Годинник, який побачите на ній, виготовили колись найкращі швейцарські майстри. Дерев’яна ратуша доповнює колорит центру, який і сьогодні справляє враження перебування у середньовічного провінційного містечка.

Замок у Чорткові – колишня резиденція відомих українських магнатських родів Гольських та Потоцьких добре зберігся. П’ятикутний, з чотирма оборонними вежами та розгалуженою системою підземних лабіринтів, які пролягають до річки. У 18 ст. між двома вежами був збудований палац з аркадними галереями у неоренесансному стилі.

Приїхавши у Чортків, обов’язково відвідайте казкову «Дача Галілея», що розкинулась неподалік. Це державний заказник із унікальними масивами дубових лісів та багатьох дерев-екзотів.

Бучач

Храмова архітектура; таємничі сакральні споруди; Фортеця кінця XIV — початку XVII століть; та мистецька загадка Пінзеля

Бучач дійсно дуже красивий, найперше завдяки своїй старовинній архітектурі. Міську ратушу називають справжнім шедевром світової архітектури.

Руїни фортеці із підземними ходами мають окрему історію, що починається з XIV століття та та часів Речі Посполитої.

Та найбільшою загадкою Бучача є геніальний скульптор Георг Пінзель. Його роботи вирізняються особливо точним відображенням експресійності людської сутності. Скульптурами Пінзеля ви зможете помилуватись у місті, яке не пам’ятає життя генія, та зберігає його славу.

Рогатин

Місто Роксолани; старовинні церква Святого Духа та Миколаївський костел; житлові будинки XVIIІ століття; та Чортова гора

Рогатин — батьківщина славної та легендарної Насті Лісовської, дружини турецького султана. (Хоча існує й версія, що дівчина народилась на Хмельниччині). Та тим не менше, Настю тут люблять і шанують, у центрі міста їй споруджено пам’ятник.

Рогатинська церква 1598 року стоїть просто на території старого кладовища. Ще на кілька десятиліть молодшим є Миколаїський костел, який за злою іронією, у радянські часи служив музей атеїзму.

Не доїжджаючи до Рогатина (приблизно 4 км у бік Бережан) ви побачите Чортову гору. Вона й зараз має загадкову нечисту славу. Кожен з місцевих розкаже вам легенду про те, як сам чорт насипав її. А ще красиву історію про княжича Рога, який начебто заснував місто.

Заліщики

Одна із найгарніших міських панорам країни; парк із унікальними видами дерев; палац баронів Бруніцьких; костел святого Станіслава; цісарсько-королівська військова казарма ХVІІІ століття

Невеличке містечко у мальовничій долині Дністра, стародавній центр виноградарства. Тутешнім лагідним середземноморським кліматом міщани можуть завдячувати високим берегам річки, що обіймає Заліщики. У минулому столітті сюди на курорт, кажуть, приїжджали навіть найбагатші польські вельможі.

Костел святого Станіслава колись був дерев’яним, згодом його перебудували на кам’яний. Певний час тут діяв монастир, келії якого збереглись до нашого часу. Багато красивих церков можна побачити у Заліщиках. А панорама Заліщиків з боку Дністра є справді одним з найгарніших видів у цілій Україні.

Палац баронів Бруніцьких 1831 року втратив красу свого інтер’єру давно, та надзвичайно гарним зовні є і зараз. Висока біла колонада ще зберігає розкіш минулих століть.

На правду на Галичині є набагато більше дійсно вартих уваги та маловідомих містечок. Їхні визначні чи загублені, часом забуті цікаві місця подеколи приховують дивовижні таємниці, розгадувати які належить історикам та археологам. Саме такі міста непорушно бережуть нашу історію, записану на старих кам’яних чи дерев’яних пам’ятках. А деколи у фольклорній пам’яті місцевих старожилів. Ми ж й надалі розповідатимемо вам про нові і давно забуті старі визначні місця славних країв.