«Бережани у кадрі» - неймовірні, незвичайні, натхненні, незвичні, різноманітні...(фото)

У цієї фотовиставки двоє авторів, а ось їхні погляди дуже схожі (навіть говорять, що часом плутають, де чиї фото) та й головний герой світлин єдиний — місто. Йдеться про експозицію «Бережани у кадрі» Наталії Леськів і Володимира Неділька, котру відкрили у Бережанському краєзнавчому музеї.

Про те, для чого фотографувати місто, що формує його дух, а ще — які місця обов’язково оглянути у Бережанах, я й поспілкувалася із фотографами.

— Як у вас виникла ідея зробити спільну виставку про Бережани?

— N.L (Наталія Леськів): Ідея таки виникла, проте не в нас. Спочатку ми чули відгуки наших друзів на нові та цікаві фото нашого міста. А тоді за якийсь час науковий співробітник Бережанського краєзнавчого музею Микола Проців, зателефонував і повідомив нас, що саме така виставка запланована у музеї на цей рік.

— Експозиція називається «Бережани у кадрі». Як би ви коротко описали ті Бережани, котрі потрапили у ваші об’єктиви?

— N.L: Неймовірні, незвичайні, натхненні!!! — V.N (Володимир Неділько) — Різноманітні і незвичні, принаймні, не завжди звичні.

Наталія Леськів (4) (Copy)

— Як ви сформулювали для себе ідею виставки? За яким принципом вибирали для неї світлини?

— N.L: Принцип відбору був особливий — 30 фото і не більше (сміється — І. В.), бо така була вимога.

— V.N: Враховуючи дуже обмежену максимальну кількість фото, це була mission impossible, але ми це зробили!

— Кожен із вас сформований фотограф зі своїм баченням. Які точки перетину вашого інтересу до Бережан?

— N.L: Я б сказала, що це вже не просто точки, а суцільна пряма. Основне, це те, що живемо в Бережанах. Часто ходимо вуличками міста й щоразу відкриваємо для себе щось нове, незвичне. Тоді й трапляється найцікавіше. Буває, що в один час зупиняємось і щось фотографуємо, причому, використовуючи різні об'єктиви. І яке ж здивування, коли потім, переглядаючи кадри, все збігалося один в один. Особливо здивувало фото, зроблене в полі серед колосся та маків — і в цьому всьому незалежно один від одного сфотографували саме ті колосочки і саме той мак. Фантастика, але правда. Це як любить Володя — сюрреалізм.

— V.N: У нас дуже споріднене бачення, тому перетинаються не точки, а площини й масиви. Я себе лапав на тому, що деколи плутав, хто з нас робив те чи інше фото. (сміється — І. В.).

Наталія Леськів (3) (Copy)

— Чи були моменти у виставці (її комплектації, чи в акцентах), на які ваші погляди розходилися?

— N.L: О-о-о, підготовка до виставки мені дуже сподобалась. Спочатку ми повинні були запропонувати свої фото, які, на нашу думку, варті уваги глядача. Я, як завжди, до цього віднеслась дуже самокритично. Відібрала декілька найефектніших фотографій міста і передала естафету Володі. Але ж ні, він теж не байдикував. Вибрав серед своїх і моїх незліченну кількість найкращих, кращих і просто класнючих знімків міста. Це все переглянули і організатори виставки. За два дні до експозиції я пошкодувала, що три наших фотографії не увійшли в кількість друкованих. Але ж є добрі люди на світі — директор музею Наталя Андріївна сказала: «Хочеш ще їх? Друкуй!»

—V.N: Можу пригадати лише один момент. Наталя мала сумнів щодо свого фото з озера, де ніби заходять два сонця, але десь з п’ятнадцятого-двадцятого разу я її переконав і дуже з того тішусь!

— N.L: Точніше буде сказати: підтвердила те, що вже знала. Дуже легко працювати з людиною, коли збігаються погляди, споріднене сприйняття побаченого. Та що вже там казати, коли й речення починаються з одних слів.

Наталія Леськів (2) (Copy)

— N.L: Мені здається, такі фото ввійшли в експозицію. На них зображені об`єкти, завдяки яким місто впізнаване навіть без підпису. Це будівля банку, фортеця, міська ратуша, церква Святої Трійці.

— V.N: Для мене — це особливо фортеця. В ній краса й велич минулого та одночасно відчуття поступової щоденної втрати нашого міста.

Наталія Леськів (1) (Copy)

— На фотографіях зміни завжди більш помітні. Розкажіть, чи відкрили щось раніше незнане у Бережанах завдяки своїм фотографіям?

— V.N: Знайомі з дитинства місця справді виглядають по-іншому та дуже по-різному, коли їх фотографуєш з різних точок, та у різноманітному освітленні. Вони ніби набувають глибини і змісту. На жаль, багато змін пов’язані з руйнуванням, занедбанням і несмаком. Якщо порівняти фото, зняті ще на плівку, з теперішніми, деколи робиться просто моторошно.

— N.L: Так, тому, що саме в ній проявляється характер міста, його неповторність! Думаю, що саме це зачаровує і місцевих мешканців і гостей міста.

— V.N: Стара архітектура неповторна, в ній завжди відчувається душа людей, котрі її створювали, її огортає якась магія.

Володимир Неділько (1) (Copy)

— N.L: Небо — то особлива тема. Можна ж годинами сидіти й чекати на потрібні хмари, щоби зробити задумане фото.

— V.N: Небо насправді дуже важлива складова для світлини. Деколи невидатний сюжет набирає драматизму та краси тільки завдяки гарному небу.

Володимир Неділько (2) (Copy)

— Але архітектура, то не єдине, що творить Бережани. Є ще дух, котрий неможливо вмістити у фізичні рамки. Як, на вашу думку, що творить дух Бережан?

— N.L: Усе! Ранковий спокій, захід сонця, хвилі бережанського ставу, осінь Раївського дендропарку, неосяжні краєвиди, що відкриваються з Лисоні та Сторожиська. Ну і, звичайно, люди зі своїм настроєм та емоціями!

— V.N: Для мене це певна неспішність, притаманна невеликим містечкам, відчуття дому.

Наталія Леськів (Copy)

— V.N Загалом, це добре відомі ратуша й церква святої Трійці; вул. Вірменська і костел, монастир бернардинів і став, ну і, звичайно, фортеця. Але для мене їх набагато більше. Це і провулочки, і подвір’я-колодязі і всілякі закутки в різних частинах міста.

— N.L: Саме так!

Володимир Неділько (5) (Copy)

— А які вписують у загальноєвропейську ідею розвитку (мені згадується при думці розкішна сецесійна спадщина)?

— V.N: Якщо вдасться спинити загальний занепад Бережан, тоді буде надія, що й історична спадщина збережеться. На жаль, поки що можна фіксувати тільки втрати — балконів, архітектурних і скульптурних елементів, навіть цілих стін і будівель.

— Розкажіть, як на пізнання та сприйняття міста вплинуло те, що ви, крім споглядати, ще й фотографуєте його?

— N.L: На фото проявляється багато елементів, котрі при звичайному погляді просто залишаються непоміченими. Завдяки цьому місто стає більш особливим і ріднішим.

— V.N: Бережани стали більш об’ємними та насиченими багатьма непомітними раніше деталями, а у чомусь — і більш зрозумілими.

Володимир Неділько (6) (Copy)

— І наостанок — що людина, котра приїхала у Бережани, обов’язково має побачити, а опціонально — сфотографувати?

— V.N: Центр і дотичні вулиці, фортецю, монастир бернардинів. Просто неспішно перейтись старими вуличками.

- N.L: Я впевнена — Володя зле не порадить!