Бійка словесами у Тернополі. Постраждалих нема (фото)

У місто після тривалої перерви повернувся слем. Відродивсь він там, де й починався – у барі «Коза». До словесового герцю стали 12 учасників.

Що цікаво, організатори відверто повідомили, що для участі «поетом бути не обов'язково – головне бути крутим слемером і вміти поетично відповідати суперникам». Організатор борні Юрій Матевощук розтлумачив:

— Не буду казати, що вважаю себе експертом, але народ у нас дуже розбещений цнотливими віршиками і забуває, що, коли виходиш на сцену, тексти ще й треба гарно донести. А слем, власне, така штука, де можеш погано писати, але, якщо гарно читаєш, то виграєш. Тут важить доля випадку. І думаю, головне для учасників не перемога, а можливість проявити себе.

До речі, спершу було встановлено міру в десять учасників, але кількість заявок і число гідних здивувало екзистенційне журі (самоназва) і вони збільшили число до дюжини. При тому, кажуть, навіть відмовили кільком знаним літераторам.

Окреме слово треба сказати про журі. Двоє були встановленими — Зорян Безкоровайний та Микола Шпаковський, три інших місця можна було купити (для кожного туру окремо). Коли запитала Миколу Шпаковського про його рецепцію цієї місцями римованої сутички, відповів:

— Слем — це читання з тим, аби викликати реакцію публіки.  Та, як би хтось сказав, то стендап чи камеді клаб, але слем - це щось більше. Ти виступаєш один на сцені і за допомогою свого голосу, того, що і як читаєш, маєш розбудити в слухачів емоції - від найнайдобріших до, може, навіть блювального рефлексу.

Далі питаюся про оцінювання:

— Перш за все, треба відчути сутність людини, її харизму (пафосно - А. З. ). Оскільки я знаю багатьох поетів, то, очевидно, захочеться тих, своїх, виставити на перше місце. Але розуміючи те, що є вікові й досвідові різниці, роблю ставку на те, що має бути нова перспектива. До речі, багато з наших, старших поетів, якраз тому не беруть участь у слемі, щоби молодь відчула себе потрібною на сцені та літературі як такій.

Приміром, «Словобійня» стала дебютною для Світлани Крушельницької, пояснює, вирішила взяти участь, бо слова сидять всередині та просяться назовні — їх хочеться їх донести до слухачів.  А ось Рома Воробйов не вперше стає до словесної баталії, тож брався до неї спокійно та розважливо. Каже, не сумнівався жодної хвилини, коли побачив форму реєстрації на слем. Пояснює:

— Ця форма, по-перше, розвиток того поетичного руху в Тернополі, в якому я завжди беру участь, по-друге, то новий формат, який років три не проводився у місті масштабно, тож уже через те треба було його підтримати та прийти. А ще  отримати задоволення від того, що сказав те, що хочеться сказати. Бо слем - це більш ненав'язливий та живий формат, ніж просто читання, тут можна комунікувати з публікою і це вітається, і це потрібно робити.

Підсуджувала Романові Марічка Юрчак, котра купила суддівство у першому турі за 50 гривень. Каже, виставляючи оцінки, керувалася симпатією до названого поета (йому поставила найбільше балів) та внутрішньою мізогінією, бо найнижчі оцінки поставила дівчатам, але, зрештою, не тому, що вони дівчата, а через те, що читали вірші, котрі не пасували до слемової атмосфери:

— Йдучи на такий захід, треба бути готовим до того, що це розважальна програма, ну а для оцінки поетичного хисту – треба подаватися на конкурс «Смолоскип» абощо. Я отримала задоволення від участі в цьому святі, й намагалася зробити так, щоби оцінки теж становили елемент шоу.

«Словобійня» мала три етапи. У першому кожен мав п’ять хвилин на те, щоби показати свою вправність. За гонг правила накривка від каструлі по якій гамселив пан Юрій. Відтак журі виставляло оцінки. До останнього туру потрапили двоє учасників. А приз за перемогу - літр віскі — отримав Євгеній Кліпов із Хмельницького.

Організатори вже пообіцяли, що на тому все не закінчиться й незабаром митці краснописемності знову стануть до боротьби.

Анна Золотнюк

Фото авторки