Бісерні фантазії кременецької майстрині (фото)

Коли Ірину Міньковську-Юрчик запитала, як і коли розпочалося її захоплення бісером, вона пожартувала, що в дитинстві проковтнула кілька намистинок, тож бісер завжди із нею.  

А коли серйозно, то виготовленням виробів із бісеру співрозмовниця захопилася ще на початку двотисячних. Схеми вишуковувала у різноманітних книжках, тоді малюнки були здебільшого чорно-білими, тож те, як саме виплітати виріб, треба було майже розшифровувати. 

— Під час навчання постійно брала із собою нитки, голки й бісер, і плела “джгути” на останній парті. Й схеми були прості, і бісер не найвищої якості, китайський, проте мені вдавалося гармонійно підібрати кольори, методами проб і помилок створити оригінальні візерунки, тож прикраси виходили ефектні. Звісно, подруги бачили, чим я займаюся, мої вироби їм подобались — чимало дарувала, інші продавали — це було добре доповнення до стипендії, — пригадує співрозмовниця. 

Коли з’явився доступ до Інтернету, Ірина Міньковська-Юрчик почала активно почала шукати інформацію. Знайшла сайт, де майстрині з різних країн, котрі працювали з бісером, розповідали про свій досвід, і почала вивчати прийоми та техніки, стала купувати дорожчий матеріал та активно творити.

— Люблю робити щось незвичайне, не таке, як у всіх. Подобається виконувати творчі завдання та не бути обмеженою в часі та ресурсах. Іноді з тим виникають проблеми — доцільніше було б виготовляти прикраси наперед, так щоби випередили попит, а я роблю, коли мені робиться — влітку літні прикраси, взимку — зимові. Не боюся братися за складне та нове, бо цікавість переборює страх, тому часто експериментую, — провадить мову далі пані Ірина.  

Крім бісероплетіння, майстриня пробувала й інші види рукоділля, проте саме цей матеріал найбільше припав до душі. 

— Бісер дає можливість необмеженої творчості — можна виготовити щось маленьке, а можна — велике. У нього широка гама кольорів, великий діапазон розмірів, форм і текстур. Я посидюча, тому можу тривалий час працювати над виконанням завдання. Найчастіше виготовляю одразу кілька виробів — такий підхід найбільш комфортний, ось і зараз працюю над двома кольє чорного кольору, — каже співрозмовниця. — Часто роблю подарунки — іноді, наче лампочка запалюється, і знаю, що створити для конкретної людини, коли виготовляю такий виріб, думаю про того, кому він призначений. Люблю спостерігати за собою, коли робота твориться на одному подихові. Іноді можу на підйомі зробити прикрасу за день, а трапляється, кілька років не можу завершити. 

Буває, задуми прикрас приходять уві сні, іншим разом надихає побачене. Пані Ірина навіть має нотатник із творчими планами, але під час реалізації задумане завжди змінюється. Розповідає, коли є натхнення, то робота наче сама робитися, тому й виходить не завжди так, як задумувала. 

Ірина Міньковська-Юрчик творить різні прикраси — брошки, сережки, різноманітні намиста. Розповідає, сережки подобається виготовляти чи не найбільше, проте оскільки постійно відкриває щось нове, не може виокремити, що найбільше до вподоби. 

— Руку я набила на кольє-павутинках. Вив’язують їх гачком, використовуючи жилку та камінці або намистинки різноманітних кольорів і форм. Виходять об’ємні, легкі вироби, що нагадують павутинку. Оскільки я добряче набила руку виготовляючи їх, то процес їх створення зараз для мене схожий на медитацію та відпочинок. За три-чотири години можу виготовити таку прикрасу. Люблю створювати кольє-павутинки й дарувати їх, — усміхається майстриня.  

Останні в часі опановані вироби — брошки. Пані Ірина каже, давно думала взятися за них: 

— Спершу пробувала сама розібратися, але зрозуміла, що ефективніше буде опанувати цей рукотвір, переглянувши майстер-класи. Тепер досить швидко можу виготовити різноманітні брошки. Зазвичай спершу виготовляю основу. Для цього вирізаю із фетру заготовку потрібної форми, намічаю на ній основні точки, прошиваю по контуру залізною ниткою, а відтак зашиваю бісером, — пояснює співрозмовниця.  

Якими б різноманітними не були вироби кременчанки, дуже часто вони прикрашені квітами — це її любов.  

— Особливо подобаються маки, дарма, що їх довго й трудоємно виплітати. До речі, різні квіти можна створити, користуючись однією й тією ж схемою, підбираючи різні кольори та змінюючи поєднання пелюсток, — провадить мову далі майстриня. — Квіти — одні з найскладніших виробів, бо для них застосовую мозаїчне плетіння — треба бути особливо уважною та акуратною. 

За роки кременчанка добре навчилася вибирати високоякісний бісер. Він подобається їй не тільки у виробах — розповідає, що не раз просто може дивитись, перебирати намистинки й кришталики, буває, під час цього приходить натхнення. 

Наостанок запитую Ірину Міньковську-Юрчик про особливості догляду за виробами з бісеру. Відповідає — з ними треба поводитися акуратно, не смикати, не кидати чи стискати, бо інакше линва, на якій тримаються намистинки, може тріснути, або бісер побитися. Не бажано й такі прикраси тримати на сонці, бо колір може збліднути. Зберігати слід так, аби вироби не терлись, адже, крім механічних пошкоджень, вони можуть заплутатися. 

Інна ВІКОНСЬКА

Фото із Фейсбук-сторінки Ірини Міньковської-Юрчик