«Бо поки пам'ять ще жива, Герої не вмирають»

Сьогодні, 1 лютого, минають четверті роковини за шістьма бійцями батальйону «Збруч», які загинули у пожежі, що виникла у приміщенні, де дислокувалися військовослужбовці.

Страшна трагедія першого лютневого дня 2015 року забрала життя в шістьох військовиків (Назарій Кулинець, Павло Римар, Назар Сикліцкий, Вадим Вернигора, Руслан Чухась, Юрій Наливайчук). Кожен є чиїмось сином, чоловіком, батьком, другом та коханим. Про них важко говорити у минулому часі, вони жили заради майбутнього, мріяли, планували, чекали такого бажаного приїзду додому. Проте, на жаль…

Мати молодого хлопця зі Зборівщини Назарія Кулинця Віра, щороку складає вірша в пам’ять про улюбленого сина. Кожен, хто знав Назара, озивається про нього лише добрим словом. Хлопець й справді був дуже світлою людиною, опорою для батьків, підтримкою для сестри, добрим порадником та вірним другом. Спілкуючись із ним люди заряджалися шаленою позитивною енергетикою. Такий він в пам’яті й до нині.

До Вашої уваги вірш Віри Кулинець:

Як швидко плине час,

Минають дні за днями,

І вже четверті роковини

Тебе немає з нами.

Знов перше лютого прийшло -

Ота трагічна дата,

Як звістку принесли в село:

Не стало сина й брата.

Що сталося тієї ночі

Лиш Господу відомо.

Вас шестеро тоді двохсотих

Вернулося додому.

Вас Бог забрав на небеса,

Така, напевно, доля.

А нам, живим, нести хреста.

На те Господня воля.

Та й люди кажуть: «Все мине,

Бо час лікує рани»

Та серце досі так щемить,

Душа болить так само.

Тебе чекаєм повсякчас,

Не віримо й донині,

Що вже не вернешся до нас.

В небесній ти родині.

Нехай молитвою в цей день

Про вас усі згадають,

Бо поки пам'ять ще жива -

Герої не вмирають!

Фото авторки