«Цей удар розлучив нас назавжди»: дружина розповіла про чоловіка і сина, які загинули під час обстрілу Тернополя 19 листопада

39-річний Віталій Долиняк разом із сином Давидом загинули 19 листопада 2025 року від російського удару по Тернополю. Історію батька з сином опублікувала фейсбук-спільнота «Меморіал: вбиті росією».

Нагадаємо, в той день від ворожих ударів у місті загинуло 38 людей.

Віталій Долиняк народився у Підволочиську. Закінчив на відмінно школу, вступив до Тернопільського економічного університету. 29-річним одружився. У шлюбі народилося троє дітей.

У 2021 заснував компанію, що спеціалізується на встановленні та ремонті турбін. У листопаді 2025, за тиждень до трагедії, відкрив автосервіс.

Як він любив свою роботу! Жив нею, знав усі деталі, зріс від майстра до директора власної фірми. Я завжди казала йому, що він найкращий директор у світі. Я обов'язково збережу в пам'ять про нього цю компанію. Там його ідеї, його цілі та його ім'я, – сказала дружина Тетяна.

З першого дня повномасштабної війни Віталій допомагав бригадам Збройних Сил України та окремим військовим – фінансово або запчастинами до техніки. Одна зі стін його кабінету завішана подяками.

Віталік любив сімейні подорожі. Організовував усе сам. Крайня поїздка була на початку листопада у Кам'янець-Подільський. З теплом згадую ці прекрасні дні. А 20 листопада ми планували вікенд в Австрії лише вдвох. Називали це побаченням. Але за день до того нас роз'єднали назавжди, – сказала Тетяна.

19 листопада 2025 року родина Долиняків прокинулася рано-вранці. Доньки збиралися до школи, син Давид – у садок.

Раптом ми почули гучні звуки. Люди в дворі метушилися. Я встигла випити свою склянку теплої води. Чоловік лежав на ліжку. До нього прийшов син – вони були наче одним цілим. Я зайшла до них забрати із зарядки годинник. Тільки за поріг – мене вдарила хвиля. Летів пісок, осколки, все було гаряче, мною било в різні боки. Якось я присіла, за щось схопилася. Нічого не бачила і не чула – ніби мене запхали у зіппакет, – розповіла дружина.

Тетяна пішла на голос доньки до дитячої кімнати. Середня дочка була в своєму ліжку, за вказівкою старшої сестри дихала в ковдру.

Ударна хвиля вирвала все з двох кінців квартири. Ми з донькою крізь вирву кричали про допомогу. Наш крик нас трьох врятував. Сусід почув. Вистрибували на вулицю прямо на нього, – додала Тетяна.

Чотирирічний Давид Долиняк загинув разом зі своїм татом Віталієм. Хлопчик був третьою дитиною у батьків.

Він був ясним сонечком, улюбленцем сусідів. Завжди усміхнений, привітний, активний. Любив плавати, відвідував гімнастику, обожнював машинки, біговели, мав квадроцикл. Татусь брав його з собою на змагання – автогонки. Де були драйв і авто – там були і вони. Я любила називати Давида «любисточок». Щоденно йому повторювала, що він найпрекрасніший хлопчик, і що я його люблю. А він обіймав мене у відповідь і казав: «Мама – любов. Я вірю в Бога, і вірю, що мої хлопці в його обіймах. Хоч як важко на душі, я чекаю, коли мій біль переросте у приємні спогади про чудову історію, яку ми пережили вп'ятьох», – сказала Тетяна.

Читайте також: «Не віриться, що його немає»: рідні розповіли про студента Артема Малюту, який загинув під час обстрілу Тернополя 19 листопада

Історія подружжя з Тернополя, яке загинуло внаслідок ракетного удару 19 листопада

Фото: фейсбук-спільнота «Меморіал: вбиті росією»