Чому варто читати «Контрабандистів», котрих переклав Юрій Матевощук
Зовсім скоро розпочнеться Львівський форум видавців. Там письменник і перекладач із Ланівців Юрій Матевощук представить дві свої книжки — перекладну «Контрабандисти» Конрада Янчури та збірку поезій «Іній».
Я поговорила з Юрієм саме про перекладну новинку. Нагадаю, що для Юрія Матевощука це вже третя книжка перекладів. Першим виданням став «Провінційний роман» Корнеля Філіповича (у книжку ввійшов однойменний твір і збірка віршів. До речі, Корнель Філіпович народився 27 жовтня 1913 року в Тернополі, помер 28 лютого 1990 року в Кракові, був відомим письменником, чоловіком нобелівської лауреатки Віслави Шимборської) й «Отець відходить» Пйотра Черського (текст розповідає про останні дні життя папи Івана Павла Другого через сприйняття молодого поляка). Якщо перша книжка була виразно художньою, друга — це своєрідний репортаж, то третю Юрій називає чимось, що містить риси обох.
Історія перекладу «Контрабандистів» почалась із рік тому. У розмові друг-видавець Юрій Завадський згадав, що вийшла книжка про контрабандистів, Юрія Матевощука це зацікавило і невдовзі по тому він почав читати, а відтак перекладати текст.
— «Контрабандисти» — про україно-польські стосунки. Ось як у нас кажуть: «що там ті пшеки», і починають згадувати Волинь, а вони називають нас «шошони», а іноді «руські», і теж згадують всі конфлікти. Конрад Янчура написав ніби простий твір, а коли вдуматись, то автор ще той троль, — каже Юрій. — Цей текст про польську провінцію і, зрозуміло, діяльність контрабандистів. Дія відбувається у Підкарпатті — на кордоні. І що цікаво — саме кордон нас найбільше єднає. Зокрема, через торгівлю. Головні герої двадцятирічні Ферий та Золя. Вони мають «Пассата», яким возять товар, кришує їх чоловік зі знайомствами на кордоні. Історія їхньої діяльності трагічна, а кульмінація неочікувана. Дійшовши до неї, я плакав — то була одинадцята ночі — дзвоню Завадському, кажу: «Там той повісився», бо ж він не знав, не дочитав до цього моменту. Він мені: «Та ну». Я питаю: «Що далі робити?» Він каже: «Та перекладай далі». «Контрабандисти» — дуже сильний текст, його герої дуже щирі, того я так сильно зрісся з ними.
Перекладати було не просто, але цікаво, — каже Юрій. Часто засиджувався до пізньої ночі, потім вранці перечитав — і знову за переклад.
— Я не зразу зрозумів, від чого з’явилась кличка одного з героїв. З тим, котрого кличуть Золя, все ясно — так поляки називають відомого футболіста Джонфранко Дзола. А ось чому його товариша називають Ферий, довго не міг второпати. Аж потім потрапив на очі епізод, де йшлось про те, що Ферий любив футбол і завжди закликав: «Хлопці, граємо чесно» — і зрозумів, що то від fair, що означає «чесний».
Що ж до того, скільки вигадки, скільки реальності в тексті, Юрій Матевощук каже, що очевидно, без реального підґрунтя не обійшлось — автор описує місцевість, де він виріс.
— «Контрабандисти» — невеликий текст, але він мене пропер. Він дає нагоду подумати. Українці часто вважають, що перетнув кордон із Польщею — і ось вона Європа. Але нічого подібного. Європа починається з себе, як би банально це не звучало, — підсумовує перекладач.
Анна Золотнюк
Фото Івана Поливоди