Чи стане Тернопіль українським Голлівудом?
Перший Всеукраїнський кінофорум якщо не перетворив наше місто на лайт-версію Голлівуду, то принаймні показав, що у недалекому майбутньому це цілком можливо.
“Весь світ — кіно”, — стверджував би Шекспір, якби жив у наш час. А люди в нім… Ну, це вже як кому пощастить: сценаристом, режисером, топ-актором чи учасником масовки… “Приміряти” на себе чи не кожну з цих іпостасей мали можливість тернополяни, яких на цілих десять днів — з 3 до 12 листопада — накрило “КіноХвилею”. Перший Всеукраїнський кінофорум якщо не перетворив наше місто на лайт-версію Голлівуду, то принаймні показав, що у недалекому майбутньому це цілком можливо. Адже кіно у Тернополі не лише дивилися, розбирали на складові та обговорювали, а й активно знімали, пише «Нова Тернопільська газета».
Таки мав рацію класик, який запевняв, що кіно — це життя, з якого вирізали все нецікаве: під час десятиденного тернопільського “кіноцунамі” не нудьгував ніхто. Усе — через високу планку фестивалю. Якщо дивитися фільми, то — понад півсотні кращих кіношедеврів усіх часів; якщо обговорювати та аналізувати українське кіно, то з кращими експертами галузі: головою Держкіно Пилипом Іллєнком, головою Спілки кінематографістів Сергієм Тримбачем, режисерами Тарасом Ткаченком, Валерієм Ямбурським; якщо відвідувати майстер-класи — то від справжніх Майстрів: аніматора Євгена Сивоконя, сценариста Андрія Кокотюхи, режисера Никона Романченка, документаліста Юрія Шилова, — повірте, цей список можна продовжувати і продовжувати…
Люди приходять у кіно, щоб розділити одну й ту ж мрію. Організатор “КіноХвилі”, заступник міського голови Леонід Бицюра давно мріяв показати тернополянам (і не лише, зрештою, їм), що українське кіно не просто є, а було і буде, і наочно продемонструвати, що стати його частиною зовсім не складно. Кінофорум завершився, проте обіцяв повернутися — наступного року, запевняє Леонід Бицюра, за підсумками “КіноХвилі” у місті проведуть уже повномасштабний кінофестиваль. А для того, аби тернопільські таланти могли не лише “людей подивитися”, а й “себе показати”, під час кінофоруму проводили тематичні інформаційні панелі та майстер-класи, під час яких тернополян навчали, як створювати сучасне українське кіно, шукати героя і тему, писати успішний кіносценарій і знімати фільм навіть на ґаджет. А ще Тернопіль репрезентував себе як локацію для кінозйомок – паралельно з проведенням кінофоруму у нашому місті знімали кінофільм “Спрага неба”. У стрічці про хлопця з інвалідністю, який майструє безпілотники для АТО, були задіяні актори Тернопільського драмтеатру і навіть сам Леонід Бицюра, – щоправда, у звичному для себе “амплуа”… Цікаво? Тоді чекайте на прем’єру!
– “КіноХвиля”, - каже Леонід Олексійович, як і планували, стала своєрідною творчою “зав’яззю”, яка обов’язково дасть свої плоди… Власне, задля цього у рамках кінофоруму було засновано чотири кінопремії – імені Степана Шагайди, імені Ярослава Геляса, за кращий фільм про Тернопіль і за кращу короткометражку, зняту на сучасному ґаджеті.
Але не преміями єдиними: спільним зусиллями міста та області буде підготовлений каталог кінолокацій Тернопілля. Що ж, можливо, кінофорум стане початком перетворення “файного міста” на столицю — столицю сучасного українського кіно…
Настав час українізувати телебачення. З появою перших україномовних проектів їх рейтинги зашкалили, продюсери зрозуміли, що, відверто кажучи, недооцінювали привабливість україномовного продукту і нарешті всерйоз заговорили про потребу його виробництва. Нині в українському теле- і кінопросторі ситуація голоду. Якщо ми не зможемо самі себе “нагодувати”, нас знову “нагодує” хтось чужий і ми вкотре “підсядемо” на щі або пельмені, нянь та мєнтів.