Чи заб’є влада Тернопільщини ще один цвях в «труну» україно-польських відносин (фото)

Чи законною є реставрація меморіалу польським військовим, які загинули під час Першої світової війни та у війні проти Західноукраїнської народної республіки у Зборові, вирішували міські чиновники, історики та наукові працівники музею.

Учасники круглого столу розглядали питання польсько-українських взаємин в ключі останніх подій, зокрема пов’язували це із наругою над могилами українців на території Польщі та гастролями і зйомками акторів тернопільського театру у скандальному фільмі «Волинь».

У заході взяли участь: Михайло Тимошик, депутат Тернопільської обласної ради, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова, інформації та розвитку громадянського суспільства; Василь Габор, представник ОДА; Михайло Галущак, координатор проекту «Історичні діалоги» (Львів); Іван Янюк, історик; Ігор Аркуша, історик; Ігор Олещук, старший науковий працівник Тернопільського історико-меморіального музею політичних в'язнів; начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури релігій та національностей ТОДА Ярослав Пелехатий; Володимир Пукач, завідувач сектором відділу Новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею, а також до обговорення були запрошені представники Зборівської РДА та Генконсульства Польщі.

Спершу перед учасниками стояло питання незаконного зведення меморіалу, а вже згодом, в процесі бесіди, один з істориків розставив усі крапки над «і». Іван Янюк розповів:

- У 1918 році було проголошено ЗУНР, одразу після проголошення вона розпочала боротьбу за своє існування з поляками, які вважали, що земля ЗУНР – це частково також їхня територія. Протягом усього 1919 року йшла боротьба між ЗУНР і Польщею, а у 1920 році сюди зайшли більшовики… тож українці і поляки заключили тимчасовий союз проти більшовицької влади… Закінчилось все тим, що 18 березня 1921 року було підписано мирну угоду між більшовиками та поляками, і наші землі відійшли Польщі. До того ж, цей мир було визнано на той час міжнародною спільнотою, а землі Галичини були окуповані так само, як зараз Крим та Донбас. У 1923-1939 рр. землі Зборівщини офіційно належали полякам, - пояснив історик. – Я веду це до того, що поляки, які поховані на місці поруч з меморіалом, загинули не лише під час правління Польщі, а й під час війни із ЗУНР, з українцями. Імовірно, що вони загинули на цьому місці, нападаючи і вбиваючи наших земляків. Питання стоїть у тому, наскільки гуманно зараз треба поступити нам.

Вели мову учасники круглого столу і про те, що не виступають проти хрестів, але усіх обурює той факт, що напис на меморіалі «Tu leży żołnierz polski poległy za Ojczyznę» («Тут лежить польський солдат, полеглий за Батьківщину») - це певною мірою глумлення над українцями, які лежать у могилах поруч:

- Ми не воюємо з мертвими поляками, як вони воюють з мертвими українцями… - сказав один із доповідачів.

Зрештою у цій ситуації найбільш прикро одне – занедбані могили українських бійців часів ЗУНР не були потрібні нашим можновладцям, аж поки поляки не почали реконструювати каплицю та меморіал своїм полеглим воїнам. До того ж, останні за свій кошт обладнали й 12 хрестів на могилах українців. І саме це стало владі «поперек горла». Про відновлення українських поховань на території Польщі чи іншої держави ніхто навіть не говорить.

Учасники круглого столу вирішили не розв’язувати конфліктів на політичному підґрунті і спонукати місцеву владу до дій, пов’язаних з відновленням і збереженням нашої історичної пам’яті. А на місці польського меморіалу, згідно із словами учасників заходу, потрібно буде встановити роз’яснювальну таблицю, що це «музейний експонат», який нагадує про історичні події тих часів.

Фото автора