Давнина стібків тернопільської майстрині

Тернополянка Надія Мороз сім років вишиває сорочки традиційними українськими техніками та швами. Вона — майстриня народного мистецтва України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Серед її сорочок борщівські та городенківські, вишиті традиційними швами. У майстрині багато планів, зокрема, хоче вишити сорочки інших регіонів України.

Із нею поспілкувалася про те, чому важливо обирати високоякісну тканину для сорочок (а найкраще старе домоткане полотно), навіщо вивчати старовинні візерунки та як стається, що орнаменти вибирають майстриню.

— Вишивкою займаюсь з дитинства, скільки себе пам‘ятаю. Коли я трошки підросла, мама дала мені полотно, голку та нитки, показала, як вишивати хрестиком — і я почала вишивати вставку на велику подушку. Згодом вишивала серветки, рушники, потім — картини, новорічні іграшки на ялинку (якось двометрову ялинку оздобила іграшками, вишитими власноруч). У мене залишилися картини на станках, які потрібно закінчувати, але сорочки не відпускають — вони передовсім. Після Революції гідності у 2014 році вишиваю сорочки тільки традиційним техніками та швами.

— Пам’ятаю, тоді я поверталася з міжнародного виставкового центру у Києві, замовивши колекцію одягу для свого магазину одягу «ВікоНд». Я бачила, що відбувалося в той страшний час на Майдані. В моїй душі щось перевернулось, і я захотіла відтворювати наше рідне, українське, показати всім, яка красива та багата наша нація, яке глибоке коріння нашої культури. Тоді за рік я вишила чотири сорочки — сокальську, дві борщівських, монохромну хрестиком і почала вишивати традиційними швами. Першу сорочку виконала для чоловіка — внизу вишила тризуб, а потім синам і собі — одягнула свою сім’ю у нові вишиванки. А тепер усі отримали від мене сорочки традиційними техніками — борщівські, городенківські, заліщицькі. Уже сім років вишиваю тільки традиційними швами і техніками наших предків.

234570012_253064956640496_8880446197223982950_n (Copy)

— То була любов з першого погляду. Кілька років тому в Борщеві на фестивалі побачила старі сорочки та «захворіла» ними. Вони не давали мені спокою. Захотіла вишити собі та своїй родині, щоби втілити цю мрію, почала шукати, де б навчитися традиційних борщівських технік. Дуже задоволена з того, що закінчила трирічну школу борщівської народної сорочки під керівництвом Вікторії Кривоніс, де навчилася традиційних технік вишивки. Беру участь у громадській організації школи борщівської народної сорочки — разом ми відроджуємо борщівську сорочку. Борщівську сорочку неможливо не любити — у неї особлива, сильна енергетика, краса, і цим усім вона притягує до себе. Коли береш її в руки, не хочеться відпускати, бо відчуваєш тепло та силу, позитивну енергетику. Борщівські сорочки, вишиті вовною, не спутаєш з іншими, а крім того, візерунки виконували бавовняними нитками, сухозлотом.

— Я застосовую багато швів. Серед них колодочки, колодки-1, колодки-2, битий, навиване, ретязь, тамбурний шов, крітський, ланцюжок, занизування, зубцювання. Крім того, роблю змережування сорочок, тобто збираю їх вручну.

 

— Коли шию сорочку, занурююся думками в минуле. Дивуюсь, як колись дівчата й жінки при свічках вишивали такі шедеври, адже й зараз, у комфортних умовах, це нелегка праця...

236580840_1900394726790295_4515504340269521832_n (Copy)

— Давні сорочки створювали на домотканому полотні вовняними нитками. Які матеріали застосовуєте ви? Як вважаєте, матеріали впливають на виріб, приміром, чи стає сорочка із домотканого полотна більш цінною?

— Я використовую старе домоткане конопляне та лляне полотно, вишиваю вовняними та лляними нитками, бавовняними нитками DMC, також використовую сухозлото та сухосрібло. Звісно, матеріали впливають на виріб. Сорочка зі старого домотканого полотна, як автентична, крім того, на такому полотні можна створити повну копію старої сорочки, або вишити на свій смак і вона буде, як стара сорочка. Коштуватиме така сорочка дорожче, вишивати на домотканому полотні складніше, ніж на сучасному, проте ці старання та вкладення того варті. Я працюю також із новими тканинами, переважно льоном, наприклад, німецьким кашелем, цупким льоном із грубим переплетенням ниток, чітко вираженою структурою льону, від німецького виробника, а, крім того, люблю італійський та німецький льон високої якості. Високоякісні матеріали важливі, бо ж вишивка — це довготривалий ресурсо- та часозатратний процес, треба, щоби сорочка не один рік приносила радість тому, для кого з молитвами вона вишивалась, була оберегом...

235639590_124396586494164_3361207991298976850_n (Copy)

— То візерунки мене вибирають. Гляну, сподобаються — і хочу їх відтворити, хоча є такі, котрі, на перший погляд, не примітні, а поєднаєш з іншими — і саме те, що треба.

— Помітила серед ваших робіт сорочки, вишиті насичено-червоним кольором. Для якої місцевості притаманні такі вишиванки?

— «Червоненка» сорочка, або городенківська, недавно повернулася до мене з Києва, де два місяці була на виставці «Твір року-2020». Такий колір ниток характерний для Городенківщини, так само притаманний їй і перловий шов, ланцюжок, брижі, вишивка по брижах, маскувальний шов, зубцювання, обкидний шов, якими виконала сорочку.

 

— Улюблена моя сорочка — борщівська, вишита на старих коноплях бавовняними нитками DMC і сухозлотом. У ній поєднала різні візерунки, котрі мені сподобалися, в один. Сама підбирала кольори та нитки, власноруч змережала. Зараз працюю над борщівською сорочкою, котру вишиваю верхоплутом на домотканому конопляному полотні, вовняними нитками та сухозлотом. Минулого року вишила важливі для мене заліщицькі сорочки перловим швом для чоловіка і молодшого сина — бордову та синю.

235551585_423044062371829_894673820143706346_n (Copy)

— Незгасна увага до вишивки, на мою думку, — це повага до себе, наших батьків, наших предків. Переконана, що коли ми будем любити й поважати себе, своє рідне, українське, нас будуть любити та поважати як націю.