Диво-квітка цвіте на Тернопільщині (фото)
Як повідомляв «Терен», травень – особливий місяць для природного заповідника «Медобори», де зацвітає величезна кількість рослин, у тому числі – дуже рідкісні, занесені до Червоної книги України.
Та є серед цього різнобарвного квітування цвіт особливої рослини. Про неї, неопалиму купину, нашому кореспонденту розповіла заступник директора з наукової роботи природного заповідника «Медобори» Галина Оліяр.
- Із давніх-давен дійшли до нас перекази про рослину, яка не горить у вогні. Про неї складали вірші і співали пісні. Згадаймо рядки Володимира Сосюри «…Як та купина, що горить – не згора, живе у стежках, у дібровах…».
- А чи насправді має такі властивості ця рослина?
- Неопалимою купиною у нас називається рослина із родини рутових, - ясенець білий. Його листки дійсно схожі на листки ясеня, а кореневище світле. Рослина, до 120 см заввишки, має гарні білі з рожево-пурпуровими прожилками квіти, що мають аромат ванілі з лимоном. Зацвітає у травні. Вона густо вкрита залозистими волосками, що виділяють ефірну олію. Якщо в сонячний безвітряний день піднести до квітучої рослини запаленого сірника, повітря навколо спалахує гарним голубим або зеленуватим полум’ям – це загоряється ефірна олія. Полум’я не завдає рослині шкоди. Тому і називають її неопалимою купиною.
P1090345 (Copy)
- Мабуть, така оригінальна квітка не може не мати цікавої легенди?
- Це так. Ось одна із них.
…У горах Медоборах можна виділити одну квітку, цвіт якої ніби горить вогнем. Не любить та квітка пестощів навіть і ніжних, дівочих. Зачепиш її – бухає вогнем. Дивишся, а вона знов така, як була. То – Неопалима Купина. А повідають старі люди, що ту квітку називали колись же Купиною. І була вона, скажімо, не такою примхливою. Давно то було, дуже давно. Коли повздовж гір у мирі і злагоді жили веселі подоляни. І, напевно, не було щасливішого племені на всій землі. Благодатна земля родила файним хлібом. У горах випасалися отари овець і худоби, а в лісах роїлися бджоли. Бо ж то - Медобори! А схили гір усе літо світили полум'ям квітів, гарячим, як серце подолян. То цвіла Купина-квітка вірності і любові. Її заплітали в коси чорноброві дівчата. Її дарували коханим при розлуці. Вірили люди, що Купина поверне додому. Не смів згинути на чужині і той, з ким була та квітка. Але прийшла в Медобори біда… Великі полчища ворогів накинулися на села, як саранча. Гинули і старі, і малі. Стогнали дороги під ногами полонених. Дивували ворогів невидані ними чарівні квіти. але тільки- но доторкнувся хто з них до квітки, як падав мертвий. Повно мертвих встелили підступи доріг. Захотіли взяти вони їх приступом, як у битві. А квіти бухнули всі разом ясним вогнем і не стало ворогів. А за якийсь час знов виросли квіти, як бувало. І так було зі всіма зайдами, які посягали на ту землю. А народ любовно назвав ту квітку Неопалимою Купиною. Бо горить, а не згорає!
img-7056-1016-a2 (Copy)
- …Красива легенда. Як і сама квітка.
- Додам, що справді, неопалима купина - гарна і цікава, декоративна та лікарська рослина, що занесена у Червону книгу України. Але, водночас, ця рослина досить ...небезпечна. Ефірна олія, яку вона виділяє, спричиняє болючі опіки. Вони з’являються не одразу, а через 2-3 дні. При сильних опіках виникають пухирі. Опіки гояться дуже повільно.
- Так що, під час мандрівки схилами Медоборів треба бути дуже уважним, аби зустрічі із неопалимою купиною не завдали прикрощів…
- Саме так. Сподіваюсь, відвідини місцевості, де проростає ясенець білий залишить у кожного, хто ступить на стежки, що ведуть сюди, незабутні враження та щирі емоції від побаченого на цій заповідній території у Медоборах.
Фото автора