Фрагментована Теребовля (фоторепортаж)

Люблю розглядати місто не цілісно, а, сказати б, фрагментарно. Там частину побачу, там — дещицю розгляну, там деталь вихоплю із загального потоку об'єктів.

Тіні — помічник у “розбиванні” міста на частини, “розкладанні” на множники чи “поділу” на клітини. У цьому я знову переконалась одного не дуже подаленілого в часі сонячного дня в Теребовлі.

DSC_9652

Ось светр, що сушиться на балконній галереї (така специфічна атракція старих міст, такий собі паралельний до землі маршрут, своєрідна доріжка тільки для своїх) відкидає тінь на стіну — ну чисто так виглядає, як ніби хто висів на турніку головою вниз. А побіля — поштова скринька — вітання з минулого. До, речі, коли ви останнього разу писали листа? І, коли вже про це, то чи не намагається тінь відправити своє послання. Й, що цікавіше — кому вона могла б його адресувати. Іншій тіні?

Ось цій, приміром, котру побачила в під'їзді, в який зазирнула за прохолодою. Тутешні тіні вивели на гвинтових сходах відбиток малюнку балясин — оригінал не відгадаєш, але імпресіоністична версія тішить динамічними лініями. У іншому місці тінь поділила навскоси шкрабачку (така майже зредукована старожитність) на темну й світлу сторони.

DSC_9654

До речі, про деталі. Вони роблять будинок цікавим і саме це відрізняє кам'яницю від панельки чи сучасного будинку. Останні — типізовані, безликі. У перших, здається, все атомізоване та індивідуальне. У кожен давній будинок заходиш, впевнена, що буде, що розгледіти — і не помиляєшся.

Крім двориків, котрими завжди мандрую, коли буваю в Теребовлі, обов'язкове місце до відвідування — костел святих Петра й Павла. Його шахова кахля — насолода для зору, надто ж у поєднанні з тінями. А зараз, коли частина фасаду в риштуванні, контрасти тільки посилились. Це теж цікавий візуальний досвід. Тіні перекроюють простір, підкреслюючи його повітряність й незатисненість.

DSC_9685

Останні тіні перед поверненням додому — на ганку модерністичного будинку. Створені балясинами, вони нагадували хвилі. Таке собі урбанізоване море. Непогано, як для прощання.

DSC_9709

Анна Золотнюк

Фото авторки

ФоторепортажТернопільщинаархітектураТерентінь