Залишки водяних млинів на Тернопільщині оповиті загадками (фоторепортаж)
Тернопільський географ, мандрівник та екскурсовод Богдан Гавришок оприлюднив цікаві фотографії із однієї зі своїх торішніх подорожей рідним краєм.
- Гортав фото з однієї осінньої мандрівки у пошуках краєвидів. Панорами в останні роки стають все популярнішими. Напевно замки і храми їм не конкуренти. Але є у нас багато об’єктів, що тихо помирають, забуті усіма.
- Серед таких, забутих реєстрами і туристами об’єктів - зруйновані водяні млини, - пише автор. - Ще століття тому вони були невід’ємним елементом культурного ландшафту і частиною традиційної культури Поділля. Саме у вирі потоку, що крутить колесо, «водилась різна нечесть» потойбічного світу». Про водяників чули?
Руїни двох водяних млинів ми відвідали на річці Тупа між селами Касперівці та Бедриківці Заліщицького району. Їдучи із Добривлян на Новосілку, майже в центрі села Касперівці повернули ліворуч. Вулиця Гордолина (принаймні таке твердить карта) нічим непримітна, ну, майже. Праворуч вздовж дороги нависають масивні сеноманські породи, відслонені у каньйоном Тупи. Ліворуч – тихо несе свої води сама річка Тупа (Дупла, Дупа).
Будинки дуже різні. Окремі господарства давно забуті і зарослі бузиною, в інших вирує життя. Побачили місцевих жителів, зупинились, запитали тітоньку про млини. Почули не тільки куди їхати,, але й місцеві перекази про нащадків єврея-орендаря, які нібито кілька років тому відвідали ці краї. Конкретики мало. Може хтось «в темі»?
Ще кілька сотень метрів сільської дороги і зліва справді побачили масивні руїни. Стан споруди залишає бажати кращого: без вікон, без дверей і від даху й сліду не лишилось. Добре, хоч коза мирно жувала траву поруч. То фотолокація імпровізована вийшла.
Рушили далі.
Наступного млина знайшли без проблем. Він у значно кращому стані. Тут і двері і замки і діри в даху. А як без них? У середину звісно не потрапили. Але увагу довколишніх жителів привернули. Явно не часто тут «чужі» бувають. Ближче до Бедриківець було ще кілька цікавих хат. Але й дорога стала «дуже цікава», аж поки виїхали на пристойний асфальт у центрі села.
- Млини, які зараз геть нікому не потрібні, колись були монополією магната і перебували в оренді у євреїв. Вони забезпечували селян (і не тільки) борошном і крупами. А ще були чи не єдиним ефективним «двигуном прогресу» у наших селах. Їхні вальці крутились під дією води і були явищем майже магічним. Зараз магія хіба в тому, що ці давні стіни всупереч часу продовжують стояти, очікуючи нового життя. Та чи буде воно? - ставить риторичне запитання Богдан Гавришок.
Фото з допису