Автор тернопільських монументальних творів (фото)

Заслужений художник України Петро Шпорчук народився у с. Великі Мацевичі Старокостянтинівського району на Хмельниччині. Навчався в Яворівській школі художніх ремесел (Львівська область). Потім — у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Працював у Чернігівських художньо-виробничих майстернях і Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Спілки художників України.

Монументальні роботи почав виконувати з 1971 року на об’єктах Чернігова, Ніжина, відтак — Тернополя й області. Працював у різних техніках — настінний розпис, мозаїка, сграфіто, карбування, інкрустація та маркетрі. Серед знакових робіт у Тернополі — мозаїчне панно на фасаді будинку побуту «Роксолана», виконане у співавторстві з Дмитром Вонсиком, мозаїчний рельєф «Атлант» у фойє будинку культури ВАТ «Ватра»; декоративні панно у поліклініці заводу «Оріон», у фойє загальноосвітньої школи № 21, у загальноосвітній школі № 3; настінні розписи «Фініш» у профілакторії обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, «Фауна і Флора» у кардіологічному відділенні другої міської лікарні, «Подоляночка» в актовому залі ПТУ № 4, «Щасливе дитинство» в дитячому садку № 20, «Із історії костюма» в ательє мод у «Роксолані»; виконав роботи для населених пунктів області — розписи «Спорт» у спортивному залі середньої школи смт Гримайлова, «Космос» у кінотеатрі Збаража, «Вчіться, брати мої…» у музичному залі дитячого садку с. Трибухівці Бучацького району, декоративні панно для їдальні Лановецького цукрового заводу, будинку культури с. Ішкiв Козівського району, у залах урочистих подій смт Великі Бiрки та міста Борщів.

Однією з наймасштабніших робіт було оформлення будинку побуту «Роксолана» в 75-76 роках. Інтер’єр кожного приміщення розробив, зважаючи на його специфіку.

— У вестибюлі у техніці маркетрі представив види діяльності, котрі провадили у будинку побуту. У настінному розписі ательє мод поєднав елементи історії костюму та архітектури. Загалом для інтер’єру використав багато декоративних деталей — решітки, маркетрі, інтарсії. Для ательє мод спроєктував меблі. Проте не все вдалося реалізувати, приміром, запланував стіл із овалами, аби «поламати» прямі лінії кабінок, але столярам було складно втілити проєкт, тож попросили спростити, замовник погодився. На фасаді будинку побуту із Дмитром Вонсиком виконали мозаїку, де проілюстрували особливості призначення споруди, — розповідає художник.

Задум із овальними столами вдалося втілити в ательє мод «Люкс», котре розташовувалося у будинку побуту «Ромашка». Для цієї споруди теж зробив розпис, твори у техніці маркетрі, декоративні пласти.

— Я тяжів до декоративного живопису, застосовуючи елементи  народних традицій. Монументальна мова вимагає лаконічності й узагальнень, площинного рішення композицій і трактування форми. Візуальні акценти мали зосередити увагу глядача, а деталі працювати на розкриття головної думки. Твір мав бути лаконічним, виразним і доступним. Зрештою, ці принципи стосуються всіх творів, незалежно від техніки.

bk_vatra

Співрозмовнику подобались мобільні техніки. Зокрема, сграфіто. На стіну наносили однакової товщини шари різнокольорового тиньку, відтак зображення з «картону», тобто ескізу в повний розмір, переносилось на стіну, й тиньк прорізали до потрібного  шару. Малі декоративні форми було зручно виконувати в маркетрі та інтарсії, карбуванні. Ці види декорування прийшли з народного мистецтва, вони були особливо популярними у сімдесятих-вісімдесятих роках.

Що ж до вибору об’єкту зображення, треба було враховувати, ідеологічний контроль — ескізи затверджували на місцях, а масштабні — на республіканській художній раді у Києві — їх оцінювали з мистецької та ідеологічної точок зору.

— Цікаво, що на місцях тиск був сильніший, ніж у столиці. Бувало, присікувалися до поєднання жовтого та блакитного кольорів, у мене був подібний випадок, оді на художній раді вимагали уникати таких поєднань. Запитань не викликали загальносоюзні теми, позбавлені елементів із яскравою національною ідентичністю.

Анна Золотнюк

Твори надані Петром Шпорчуком, фото мозаїк — Ірини Юрко