Хоч під дощем, проте з добрими думками люди годинами йдуть до Зарваниці (фото, відео)
Уже другий день на дорогах Тернопільщини можна побачити чимало прочан, які ідуть до Марійського духовного центру Зарваниця. У кожного з них своя мета, своя історія. Та майже кожен із прочан йде, аби попросити здоров’я і благополуччя для родини та країни, випробувати себе та власні сили.
Володимир і Тетяна - подружжя з Великих Гаїв. Чоловік йде пішки до Зарваниці вдруге, але хотів би робити це частіше. Каже, що така дорога є певним випробування як для нього, так і для їхніх стосунків та взаємин з дружиною.
- Я йду для того, щоб помолитися за мир та спокій у країні, за здоров’я своїх близьких. А також за те, щоб усі наші солдати, військові щасливо повернулися до дому. Ми хочемо нашою ходою зробити певний вклад для усіх українців: помолитися за їхню долю; за чоловіків, які захищають країну, щоб вони усі повернулися додому здоровими і неушкодженими. Піша хода - це така моя жертва, щоб трошки втомитися; це така моя плата, - розповідає прочанин.
Уже десять років поспіль Ірина з села Домаморич іде пішки до Зарваниці. Жінка пам’ятає свій перший похід і каже, що він видався їй важким, проте дав сили та віри, аби не полишати прощу. Ірина просить у Бога здоров’я для рідних, миру для країни та дякує за те, що їй вдалося дочекатися нового року.
- Мені подобається йти пішки. Це, в свою чергу, дещо загартовує тіло, ти єднаєшся з Богом, перевіряєш свою віру. Коли я йшла перший рік, то в певний момент дуже втомилася і натерла собі ніжки, не могла йти. Тоді я почала молитися і раптом побачила тапочки, попросила одягнути їх, бо розуміла, що не зможу йти. У них я дійшла до Зарваниці, була там усі дні та поїхала у них додому. Саме після того я повірила у диво, в те, що варто ходити. Звичайно це справа кожного, йти чи не йти. Я планую ходити й надалі, якщо буду здорова і все буде добре, - розповідає Ірина.
Для зміцнення своєї майбутньої сім’ї, для миру в Україні та здоров’я рідних, йде пішки до Зарваниці Володимир із Тернополя.
- У Зарваницю йду вдруге, моя дівчина уже вчетверте, чи п’яте. Я йду помолитися за мир в Україні, добробут людей, здоров’я рідних і нашу майбутню сім’ю. Моя дівчина посприяла тому, аби я брав участь у ході до Зарваниці. Для мене у цьому є певне мета: я хочу, щоб надалі ми робили усе разом, щоб наша сім’я була міцною, дружньою, щоб з нами була віра в Бога і все було у нас якнайкраще, - каже Володимир з Тернополя.
Фото та відео автора