Іван Чайківський: «Настав час господарів!»
Аграрії на своїх плечах тримають не тільки українське село, а й українську економіку. Це — не пафосні слова для тисяч малих і великих сільгоспвиробників, а наша теперішня реальність у державі, де ледь жевріє промислове виробництво, де небагато бажаючих інвестувати через політичну нестабільність. Брати відповідальність на себе за підтримку громад тих сіл, де орендують землі, організовують виробництво — не новина для аграріїв, вони знають, як працювати й як допомагати людям, бо живуть у громадах і відчувають ці проблеми, як власні. Але не в кожному селі є потужні агровиробники, які йдуть назустріч селянам, допомагають і підтримують їх. Рівень життя українського села, яке нині у великій мірі формує бюджет держави, зобов’язана підняти влада, народні депутати, що представлятимуть саме селянство. Якщо селяни не будуть заявляти про себе на найвищому рівні, не виноситимуть для рішення в парламент свої нагальні питання, їхній віз проблем залишиться на тій курній дорозі, де його ніхто не бачить, на якій є тепер. Кардинально підтримати, розв’язати найболючіші проблеми громади має представник громади у Верховній Раді, переконаний засновник компанії «Агропродсервіс», знаний в області господар Іван Чайківський.
— У якій розвиненій країні людина, яка фактично створює національне багатство держави, живе в чи не найважчих соціальних умовах? Я — про розбиті дороги в селах, про часто необлаштовані належно дитячі садочки й школи, — каже Іван Чайківський. — Чи справедливо розподілений державний бюджет, з якого нерідко виділяють мільйони на незначущі проекти, а село обходять увагою? Переконаний — на місцях має залишатися більше грошей. Там, де їх бракуватиме, допомагати повинна держава із загальнодержавних податків. Але вирішувати, куди вкладати кошти, мають громади. Народний депутат від округу виступатиме гарантом цього. Адже буде зацікавлений створити для людей, які його обрали, такі умови життя і праці, щоб їм і їхнім дітям хотілося жити, працювати, залишатися в селі, а не виїжджати в міста чи закордон.
— Багато ведеться розмов про повернення заробітчан додому. Але як це практично зробити?
— Щонайперше — відновити виробництво, залучати інвестиції в ті проекти, які працюватимуть у селах. Потрібно підтримувати на державному рівні вітчизняних товаровиробників, щоб у нашій державі українці виробляли додану вартість, тоді й буде розквіт економіки. Розвиватиметься в громаді бізнес, буде конкуренція, а значить — підвищення зарплат, пенсій. Ми повинні навчитися бачити в інвесторах, тих, хто вкладає власні кошти у виробництво, не грошових мішків, а партнерів, що розвивають територію: створюють робочі місця, платять податки, ведуть соціально орієнтований бізнес. Податки мають платити всі, хто працює, але вони повинні бути справедливими. Працювати в Україні та для України – завдання кожного з нас!
— Очевидно, що справедливими мають бути не тільки податки, а й тарифи, адже тепер вони для багатьох непосильні.
— Вважаю, що зниження тарифів можливе. Такий крок буде підтримкою для десятків тисяч незаможних українців, які вимушені відривати від родини кошти, щоб оплатити житлово-комунальні послуги, замість того, аби направити їх на навчання дітей, лікування, розвиток особистості. Знизити тарифи можна двома шляхами: перший — усунути корупційні «накрутки», другий — дотувати високі для громадян тарифи з бюджету. Корупція – один з головних ворогів країни. З її проявами вестимемо нещадну боротьбу. Завдяки цьому бюджет отримає мільйони гривень, що тепер потрапляють у кишені нечесних чиновників. Попри це ми збережемо систему субсидій для тих, хто не спроможний сплатити за житлово-комунальні послуги. Ця система яка має працювати без участі громадянина: «свою» частину коштів за житлово-комунальні послуги сплачуєш, а решту автоматично доплачує держава.
- Чимало розмов, особливо перед виборами, точиться про можливий ринок землі. Як дивляться на це питання сільгоспвиробники, які працюють на землі?
- Якщо й запроваджувати ринок земель сільськогосподарського призначення, то із засторогами. Адже є велика небезпека, що такий родючий чорнозем, який у нас, можуть скупити фактично за безцінь міжнародні корпорації. Скажіть, чи багато в Україні сільгоспвиробників, фермерів, які одномоментно можуть вивести з обігу чималу суму коштів, щоб купити земельні угіддя? Таких на пальцях руки можна перерахувати. Тож в Україну прийдуть покупці – іноземці. А земля – товар, який продав і більше не виробиш. Ринок землі має бути цивілізованим і справедливим до тих, хто має паї, хто їх обробляє, хто працює на українській землі. Народний депутат від аграрників повинен провести в парламенті такі закони, які б грунтовн підготували ринок землі,дали можливість селянинові продати її за ринковою ціною, а не за безцінь, надати тим, хто хоче обробляти землю, переваги (в тому числі, економічні) при купівлі сільгоспугідь.
Боронити землю треба не тільки юридично, а й зі зброєю в руках, що тепер робить наша армія. Вона, до речі, має бути виключно професійною, сформованою за стандартами НАТО. Військовий, починаючи із солдата, має відчувати, що його служба потрібна країні й держава оцінює її високою зарплатнею. Відтак і ставлення суспільства до армії буде позитивним.
- Ви згадували про те зло, що несе із собою корупція у вищих ешелонах влади. Але вона не рідкість і на місцях. Як тут бути?
- Через законодавчі ініціативи народний депутат має захистити українця перед корупційним чиновником, прописати законодавчо основне правило взаємодії чиновника й громадянина: громадяни, сплачуючи податки, наймають чинвника на рботу, а той повинен звітувати про свою діяльність перед людьми, а якщо вчинив злочин – обов’язково відповісти за законом.
Дуже важливо розвивати електронне урядування, робити його більш зрозумілим і доступним для людей, щоб представники уряду, місцевого самоврядування інформували про свої рішення, а громадяни могли впливати на їх прийняття.
Особлива співпраця має бути з головами ОТГ, щоб активніше проходила адміністративно-територіальна реформа, яка нині дуже важлива, бо дасть новий імпульс розвитку громадянського суспільства.
- Згадувана Вами реформа, як сподіваються громади, також сприятиме тому, що кошти не розпорошуватимуть, а акумулюватимуть для соціальних потреб, створення, наприклад, центрів здоров’я, освіти для дітей і молоді.
- Сьогодні вкладемо ресурси в їхній розвиток, освіту, оздоровлення - завтра отримаємо грамотне, здорове громадянське суспільство. Держава має взяти на себе основну частину турботи, що стосується перебування дітей в дитячому садочку чи школі, виховуючи в них патріотизм, почуття любові й поваги до своєї родини, села чи міста, своєї країни. Батьки не повинні плачувати ці витрати – гроші мають іти з бюджету. У свою чергу влада зобов’язана забезпечити наповнення бюджету, а не перекладати утримання навчальних закладів на батьків.
- Як вважаєте, які ресурси в нашій області не використані на повну, які б дали можливість наповнити бюджет?
- Одне із джерел наповнення бюджету на Тернопіллі – розвиток туризму, адже наш край багатий історичними, культурними пам’ятками. Розвиток туризму на Тернопіллі обов’язково має стати одним із пріоритетних напрямків роботи. На жаль, чимало пам’яток у занедбаному напівзруйнованиму стані. Наше завдання – зберегти й по можливості відновити більшу частину з них. Для цього потрібні кошти. Як їх отримати? Про потребу відновлення історичних скарбів Тернопілля ми повинні не втомлюватися наголошувати в стінах парламенту. Бюджетні кошти, грантові програми, через які до роботи можна залучити істориків, краєзнавців – ось джерела фінансування. Разом із громадами, місцевими активістами ми відновимо місцеві «родзинки» й створимо єдину туристичну карту кожного району для різних груп мандрівників. Прийдуть у регіон туристи – в селах і містечках активно почне розвиватися сфера послуг. А це – нові робочі місця, відрахування до бюджетів, а отже – покращення добробуту наших краян.
- Із доброго знання історії краю, його історичних памяток виристалізовується й патріотизм, чи не так?
- Очевидно, що в цьому є зерно правди. Адже навряд чи виросте патріот з того, хто не хоче знати історичного коріння своєї Вітчизни. Хіба він буде гордитися її минувшиною, героями? Національний та патріотичний елемент у вихованні обов’язково треба ставити в пріоритет, бо це – безпека країни в гуманітарній сфері. Дбати про духовність – важливе наше завдання. Церква, священники завжди були основою і провідниками духовних орієнтирів для українців. У цьому контексті важливо для нас не забувати про сиротинці, геріатричні будинки, школи й церковні громади. Ми - «за» традиційні сімейні цінності, підтримувані нашими духовними лідерами, й проти одностатевих шлюбів, масової пропаганди ЛГБТ. Ми не нав’язуємо іншим народам чи націям свої погляди, але будемо захищати свою культуру, своє світобачення в усіх сферах життєдіяльності в своїй країні.
- Іване Адамовичу, яке основне завдання ставите перед собою в парламенті?
- Завдання не одне. Але основне, що ми маємо зробити – повернути владу обличчям до проблем села й селянства, лобіювати, даруйте, протискувати, якщо це необхідно, такі закони, які б давали нашим населеним пунктам друге дихання й поштовх для розвитку. Не забуваймо, що українське село – це колиска українськго народу. Не зрадити людей та Україну – ось що основне!