Іван Чайківський: Не станьмо бідними від… багатства альтернативної енергетики

Виробництво теплової та електричної енергії з альтернативних і відновлювальних джерел стає все більш актуальним для України і Тернопілля. Чиновники від енергетики Тернопільської облдержадміністрації спільно з науковцями зробили розрахунки, що в результаті активного використання цих видів енергії можна замістити до 70 відсотків природного газу, який використовується в області і постійно дорожчає. З них також можна виробляти, як мінімум,  25-30 відсотків електроенергії. Не байдуже до цієї проблеми і керівництво компанії «Агропродсервіс». Воно  має  обгрунтоване бачення використання і розвитку цих джерел енергії, які б стримували спустошення гаманців споживачів, насамперед, населення, та підсилювали енергетичну безпеку області зокрема і держави загалом.

Перспектива – за торфом

У північній частині Тернопілля розвідано значні поклади торф’яної сировини –  понад 6 відсотків загальноукраїнських запасів. В нашій  області знаходиться аж 78 родовищ торфу. Річна потреба для всіх споживачів області – 30 тисяч тонн торфобрикетів. Спеціалісти управління розвитку інфраструктури облдержадміністрації, розробляючи обласну комплексну програму енергозбереження і енергоефективності на 2010-2014 роки, підрахували: розвідані запаси торфу можуть повністю задовольнити цю потребу в  торфопродукції. Але задовольняють вони її лише частково, бо родовища торфу майже не розробляються в даний час, пише agroprodservice.

Для прикладу – Шумський торфобрикетний завод не працює вже сім років. У його власника – державного підприємства „Поділляторф” (офіс –  у  місті Хмельницькому), який входить у структуру „Укрторфу”,  вже закінчилася дія спецдозволу на видобування торфу із найбільшого родовища площею понад 94 гектари, що знаходиться поблизу міста Шумська. Закінчився також  термін оренди земельної ділянки. Та надрокористувач не  захотів поновлювати дію спецдозволу на розробку торфоносної ділянки надр. І завод став нікому не потрібним. Тепер майже 200 працівників Шумського торфобрикетного змушені шукати роботу деінде в районі або виїжджати на закордонні заробітки. А запасів згаданого родовища (435 тисяч тонн) і суміжних ділянок вистачило б на 15-17 років ефективної роботи заводу. Благо, знайшовся приватний інвестор, який планує розробляти родовище торфу площею 60 гектарів і має намір збудувати в Шумському районі власний торфопереробний завод. Але однієї ініціативи – явно замало.

Генеральний директор компанії „Агропродсервіс”, яка теж є надрокористувачем, Іван Чайківський обгрунтовує думку, як в ідеалі мало б виглядати використання альтеративних джерел палива і, зокрема, торфу, в області:

   – Не важливо, де знаходиться надрокористувач – в нашій області чи сусідній чи за кордоном. Важливо, щоб видобування і переробка корисних копалин, які використовуються як альтернативні види палива, знаходилися в нас в області. Яка ситуація? Родовище торфу знаходиться  в Шумському районі, а торфопереробний завод – на Рівненщині. Але до Шумщини нам їхати 80 км, а на Рівненщину, зокрема в селище Смигу, понад 100 км. А вартість переробленого торфу однакова. Тому в Шумський район покупець торфу за той самий час може з’їздити двічі, і в нього будуть нижчі транспортні затрати. А в масштабах року – це значна економія. І тому розробка надр і переробка корисних копалин повинна розвиватися саме на території області. Тому дуже важливо, щоб  на Тернопілля прийшов інвестор, щоб він розвивав виробництво, платив людям достойну заробітну плату, вчасно сплачував усі податки в місцеві бюджети, а місцеві громади мали значний ресурс для розвитку.

Цінна деревина і солома

Тернопілля не скаржиться на нестачу  й інших нетрадиційних джерел енергії. Адже в нашій області є  великий потенціал відходів деревини, зокрема деревної щепи та тирси(понад 150 тисяч кубометрів), а також соломи, які мало  використовуються. Крім того, на дослідних ділянках деяких районів, зокрема поблизу міста Борщова, висаджено цінну енергетичну рослину –  вербу. Господарства, що входять в компанії „Агропродсервіс”, заглянули на декілька кроків вперед. Вони  уже тепер перевели роботу деяких котелень на використання соломи. Її заготовляють під час жнив, складають в тюки і спалюють протягом року, обігріваючи таким чином тваринницькі приміщення.

Енергія вітру і сонця пробудили… владу

Перспективою для області є використання енергії сонця і вітру, в деяких випадках – гідропотенціалу річок.

   – Ці джерела енергії треба спочатку вивчати із залученням науковців, а потім зацікавлювати інвестора, щоб прийшов до нас, на Тернопілля, і вкладав кошти в розвиток енергетики з відновлювальних джерел, – переконує генеральний директор компанії „Агропродсервіс” Іван Чайківський. – На Тернопіллі присутня „роза вітрів”, є потужні потоки вітрових мас, перепади вітру, зокрема у Зборівському районі, саме на межі Тернопільської і Львівської областей, де можна будувати вітрові електростанції. За досвідом далеко ходити не доводиться. Наші бізнесові партнери встановили у Самбірському районі Львівської області чотири вітрові генератори потужністю по 3,5 МВт кожен (сумарно 14 МВт) і найближчим часом планують побудувати ще шість таких. Ці бізнесмени вже ввели в дію дві сонячні електростанції. Вони показали приклад, як можна впроваджувати досягнення сучасної технічної науки, і спонукають інших зробити щось схоже.

Поза сумнівом, цей вид бізнесу – привабливий для інвестування. Із 2012 року для суб’єктів господарювання, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел, діє стимулюючий „зелений тариф”. Для вітрових електростанцій він нині становить 345-391 коп. за 1 кВт/год, для сонячних – 1030-1531 коп. за 1 кВт/год. І тому рентабельність цього бізнесу вельми висока, вона коливається в середньому від 200 до 250 відсотків. Та ще й оптовий ринок електроенергії змушений купувати у цих виробників електроенергію за „зеленим тарифом”!

Ці переваги відчули навіть домогосподарства. На сьогодні на Тернопільщині, за даними облдержадміністрації, майже 100 власників будинків встановили на дахах сонячні фотомодулі. Індивідуальний сектор показав, як можна акумулювати надлишок виробленої енергії і постачати його в загальну електромережу за вельми вигідним „зеленим тарифом”. А обладнання цим домогосподарствам окупиться  протягом 4-5 років!

Населення Тернопільщині змусило активізуватися і місцеві органи влади, підштовхнуло їх взяти участь  у „Програмі розвитку муніципальної інфраструктури України”, яка в даний час реалізується спільно з Європейським інвестиційним банком. Розроблено  поки що два проекти будівництва сонячних фотоелектричних станцій – одна з них потужністю 19 МВт пропонується у місті Підгайцях, а інша – потужністю 11,5 МВт – поблизу Шумська. Але це – вже прогрес! Ці проекти тепер подані на експертизу в Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Їхня загальна вартість  оцінюється у  майже 40 млн євро, прогнозована економія – 60-61 кВт/год електроенергії на 1 метр квадратний. І керівництво облдержадміністрації та  управління розвитку інфраструктури сподівається,  що для співфінансування цих проектів вдасться залучити кошти Державного фонду регіонального розвитку.

Але очевидним є те, що коли в державній скарбниці чи місцевих бюджетах бракує коштів для реалізації таких масштабних та високовартісних проектів, то приватний бізнес їх має або знаходить,  використовуючи кредитні ресурси. А завдання влади – сприяти йому в залученні цих важливих і „довгих” інвестицій. Щоб ці кошти працювали з максимальною користю для мешканців області і держави.