«Із захисту були тільки маски»: тернополяни-ліквідатори — про Чорнобильську трагедію
Багатьом тернополянам було трохи більше 20 років, коли їх відправили ліквідовувати наслідки аварії у Чорнобильську зону. Одних вже давно немає в живих, інші — суттєво підірвали здоров’я через радіацію та постійно потребують лікування
Тернополянці Марії Давиді було 22 роки, коли у червні 1986-го її з роботи скерували у Чорнобильську зону. Там жінка працювала кухаркою у їдальні й щодня годувала сотні ліквідаторів. Те, що побачила першим, в’їхавши у Чорнобиль, пам’ятає досі.
Коли ми тільки-но під’їжджали, побачила вічнозелену сосну. Але тоді вона була не зеленою, а чорною. В цей момент в мене пішов мороз по шкірі, - пригадує жінка.
Працювала поряд з реактором два місяці
На ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Марія Давида була двічі — у червні та у вересні 1986 року.
Чорнобиль за величиною приблизно як Тернопіль. Але тоді це місто було пустим. Лише бігали поодинокі домашні тварини, яких там залишили. Радіація дуже сильно вплинула на моє здоров’я. Я перенесла онкологію, маю проблеми з зором та багато інших. Лікарі мені говорили, що вже тричі вони мене дивом врятували, - розповідає жінка.
14 грудня у День вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС Марія Давида, яка працювали поряд з реактором, прийшла до меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи» у Тернополі, аби вшанувати всіх, кого торкнулася ця трагедія.
Сьогодні я прийшла віддати шану всім ліквідаторам, в тому числі й тим, яких вже немає разом з нами, — каже з болем у голосі тернополянка.
Все відмивали від радіації
Вшанувати колег, які загинули під час ліквідації наслідків аварії або померли згодом від впливу радіації, прийшов тернополянин Роман Свізінський.
У червні 1986 року мене також відправили в Чорнобильську зону. Я тоді працював у Тернополі у пожежній охороні. Пам’ятаю як пішов на звичайну зміну. У той день додому я так і не повернувся, а вирушив у Чорнобиль, - пригадує чоловік.
Там пан Роман, якому на той час було 23 роки, займався дезактивацією всього, що несло радіаційний вплив.
У Чорнобилі було дуже багато техніки, яку ми перемивали рідким каучуком. Знімали будь-які речі з балконів, мили стіни, дозиметром вимірювали радіацію. Ліс був рижим. Радіація була страшна, — пригадує чоловік.
Належного захисту не було
Належного захисту від радіації тоді не було, кажуть ліквідатори.
Ми були лише в масках. Дуже багато милися. Була спеціальна машина з польовою банею, аби відмитися від радіації. Кочегар постійно нагрівав нам воду. Але одяг був той самий, просочений радіацією. Страшно було. Все це негативно вплинуло на моє здоров’я. На жаль, похвалитися в цьому плані не маю чим, - каже ліквідатор Василь Дячун.
Від людей, які ліквідовували наслідки вибухів на ядерному реакторі, залежала безпека не лише України, але й цілого світу. Вшанувати їх до меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи» у Тернополі 14 грудня прийшли священники, влада міста та десятки небайдужих тернополян. На заході також нагородили подяками та цінними подарунками ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Читайте також: «Були завдання і безпосередньо на даху станції», - тернополянин про ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС (відео)
«Рівень радіації зашкалював за всіма показниками»: історія ліквідатора на ЧАЕС .
«Досі пам’ятаю присмак радіації в роті», - ліквідатор про події на ЧАЕС.
Фото авторки та з фейсбук сторінки Тернопiльської ОВА