Його тіло поховано у підземеллях, а серце – у костелі на Тернопільщині (фото)

Цікаву інформацію про Станіслава – сина великого коронного гетьмана і каштеляна краківського графа Юзефа Потоцького – подає у своїй публікації тернопільський історик, краєзнавець Руслан Підставка.

На своїй сторінці у Facebook він пише, що 19 травня 1751 року помирає «перший Потоцький» у  Збаражі, великий коронний гетьман і каштелян краківський граф Юзеф Потоцький і всі маєтки залишаються єдиному синові (другій дружині Юзефа, молодшій за Станіслава на 14 років, Людовіці Мнішек майже нічого не дісталося) — Станіславові.

– Отримавши у власність Станіславів, Тернопіль, Немирів, Збараж, Броди, Заложці, Руднік, Юзефів, Магнушів та ін. і маючи за плечима 53 роки досвіду воєводи смоленського, київського і познаньського, Станіслав активно включився в управління маєтками, в т.ч. і у фортифікування міст. Станіславу Потоцькому з полковником коронної артилерії Кристіяном Дальке приписують роботи над фортифікацією Кам'янця-Подільського і Ченстохови, – пише історик.

83965176_3001827779883694_2899649371065950533_n

За архівними даним, ще за життя батька, Станіслав Потоцький професійним поглядом помітив в родинному гнізді невеликі тріщини на стіні костелу єзуїтів, що були викликані недоліками в будівництві. Граф наказав все винести з храму і застелити підлогу товстим шаром соломи, щоб в разі обвалу стін захистити цінну підлогу і підземні крипти з померлими (матері Вікторії (з дому Лєщинської — внучки Д.-Є. Вишневецького) і вуйка Казімежа Лєщинського).

Наприкінці 1752 року на костелі розпочалися демонтажні роботи, старі фундаменти і мури укріплено та перебудовано храм за кресленнями самого дідича, який жертвував на будівництво щорічно 6000 злотих і 50000 штук цегли.

Після смерті патрона у 1760 р. в Заложцях, будівництво продовжував той же К. Дальке і через 3 роки храм був відданий вірним.

Тіло покійного знайшло вічний спочинок у бернардинських підземеллях Збаража, а серце — у крипті Кременецького костелу реформатів...

Фото з допису