Класична краса природи на полотнах кременчанина
Роботи Володимира Крутевича з Кременця відсилають до класичних традицій живопису. Його пейзажі — фіксування прекрасних митей реальності без намагання переробити чи доповнити її. Це спокійні лісові краєвиди, давні вулички Кременця. Здається, сприймаючи ці роботи як вікно у світ, око відпочиває, ковзаючи по добре відомому. Згадуються моменти на природі, переживання задоволення від споглядання та перебування у миті.
Володимира Крутевича з дитинства оточувала творча атмосфера: батько та старший брат — художники, скільки себе пам’ятає, малював.
— Я дуже вдячний батькові та брату, котрі ділилися своїм досвідом та підтримували мене перед творчими конкурсами та олімпіадами. А ще дуже вдячний за поради та підтримку художникам В. Величку із Кременець, О. Тимошенкові з Москви, Д. Городничому з Полтави, Є. Гололобову з Пензи — географія мого спілкування із сучасними майстрами досить строката, — розповідає Володимир.
Найчастіше співрозмовник створює пейзажі. Переконаний — цей жанр дає нагоду художникові передати задумане так, як ніякий інший. Важливо, що пейзаж може містити у собі елементи інших жанрів. Окрім того, такі роботи передають захоплення і від споглядання природи, і від куточків міста. Тож поле діяльності автора не обмежене, важить тільки його уважність та вправність, вміння прислухатися до себе й того, що навколо.
— Чому саме пейзаж? Бо природу в наш час бездумно нищать, втискають у асфальт і бетон. Варто сказати, що я прихильник класичного реалізму, котрий базується на принципах творчості старих майстрів. Я дуже поважаю таких творців цього жанру, як Івана Шишкіна, Василя Полєнова, Ісаака Левітана і цей список можна продовжувати. На мою думку, не потрібно заполітизовувати мистецтво, адже геніальність ніякий псевдопатріотизм не затьмарить — я за класичне мистецтво без кордонів. Оскільки в Україні не культивують техніку реалістичного мистецтва, мотивуючи це тим, що її замінив фотоапарат, я пішов навчатися не в мистецький вищий навчальний заклад, а у Міжрегіональну академію управління персоналом. Не легко поєднувати навчання та творчість, але вони доповнюють одне одного та дають можливість для розвитку та подальшої самореалізації. Я не ганяюсь за модними трендами, а малюю і фотографую те, що мені до душі, — пояснює художник.
Володимир Крутевич зазвичай працює із олійним живописом, проте іноді використовує акварель та графіку. Каже, найчастіше щойно бачить натуру, інтуїтивно розуміє техніку, якою її потрібно виконати, як побудувати композицію, що зробити її центром, як обіграти деталі.
Позаяк мешкає у Кременці, мальовничому місті з не менш мальовничими околицями, то найчастіше на полотнах постають рідні краєвиди.
— Якби жив не у Кременці, можливо, взагалі не малював би, адже тутешні пейзажі самі просяться на полотно. Що не місцина, то кожну хочеться зобразити. Так, щоби зберегти красу моменту та показати його іншим. Найбільше мене приваблюють лісові пейзажі, надто ж затишні галявини, де почуваєшся сам на сам із природою. Часто приходжу в ліс під Дівочими скелями — його краса просто невичерпна. Це дуже вдале місце для етюдів, адже тут багаті краєвиди, мальовничі дерева та різноманітна рослинність, важливо й те, що тут чимало точок, де можна зловити ефектне світло, — каже співрозмовник.
Для того, аби знайти вдалі місця, співрозмовник часто вирушає у прогулянки околицями міста. Не забуває про фотоапарат — він допомагає зафіксувати моменти, які тривають десятки секунд, як ось гра світла й тіні. Проте працює Володимир завжди з натури.
— Переконаний, що тільки така робота здатна передати настрій. Спершу створюю етюди маленького формату, згодом вдома переношу зображене на більші формати. Головне, що пропрацьовую на пленері — композицію, кольоровий тон, особливості освітлення. Все інше залежить від душевного стану, тобто — настрою, — пояснює Володимир.
Крім околиць, на роботах співрозмовника часто постає Кременець. Каже, це місто особливе завжди. В пам’яті тримає багато будинків, вулиць, закутків і просто цікавих деталей, до котрих хоче повернутися, щоби зобразити. Особливий інтерес викликає історична архітектура та її автентичність складові. Їм присвятив не один твір і кілька серій.
Наостанок запитую, що для пана Володимира головне передати у малюнку.
— Основне — це передати глядачу побачене й пережите на природі — настрій, колір, відчуття простору, — відповідає художник.
Інна ВІКОНСЬКА
Фото надав Володимир Крутевич