Краєзнавець розповів про те, хто на Тернопільщині переховував німецьких льотчиків
Про німецьке поселення, яке з'явилось в кінці 18 - на початку 19 ст. в околиці Заздрості, залишились окремі письмові згадки.
Як пише Андрій Капуста, одна з них - в «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських теренів».
Цей енциклопедичний словник видавався польською мовою на протязі 1890-1902 рр. у Варшаві, яка тоді була окупована російською імперією.
- Новий Тичин тут згадується лише як село на території Теребовлянського повіту Австро-Угорської імперії. Отже, на початку 20 ст. німецьке поселення ще існувало і, навіть, не вважалось хутором. Разом із селом Панталиха, Новий Тичин тоді утворював одну гміну (сільську громаду), в якій проживало 122 римо-католики. Вже після І Світової війни, в час Другої Польської Республіки, колонія стає окремою сільською гміною, - зазначає дослідник минувшини.
Ще одна письмова згадка про Новий Тичин збереглась від 1934 року. Тоді, 1 серпня 1934, в наших краях проводилась польська адміністративна реформа, і на підставі нового закону про самоуправління Новий Тичин увійшов до складу сільської гміни Дарахова. Площа гміни становила 78 км. кв., населення складало 9500 чол. До гміни Дарахів також було включено Стару і Нову Брикулю, Панталиху, Кам'янку, Тютьків і Хмелівку.
- Як виглядали садиби колоністів? Вони були досить великими домогосподарствами із обов'язковими земельними ділянками. Житлові будинки німців-колоністів були зручні і розраховані на спільно-роздільне проживання двох родинних сімей - сім'ї господарів (батьків) і сім'ї котрогось із дітей. Цей факт зумовлював значні розміри житлового об'єму хат. Хати були одноповерховими із великими просторими горищам. Всі житлові будинки мали два ходи - парадний з боку вулиці та господарський з боку подвір'я. Обидва ходи з'єднувались просторими сіньми, в яких розміщувалась велика піч-пекарня, - додає автор допису.
За його словами, занепад поселення Новий Тичин розпочався з приходом радянської влади в 1939 році. А потім вибухнула німецько-радянська війна. Вдосвіта 22 червня 1941 року німецькі пікірувальники «юнкерс» бомбардували аеродром «Зубів». Через те, що пілоти летіли на низькій висоті, склади пального, які вибухнули, пошкодили два німецькі літаки. Обидва «юнкерси» впали в полі між Різдвянами та Барнадівкою. Жителі останньої врятували пілотів та відвезли їх до німецького поселення. Тут пілотів переховували аж до 8 липня. Від отриманих опіків один із льотчиків помер, решта вижили.
Коли в липні 1941 року наш край окупували німецькі війська, то поселенці Нового Тичина від цього тільки виграли - німецька влада пам'ятала про врятованих вояків, а як фолксдойче, жителі Тичина користувались певними пільгами від окупаційної влади.
Тому не дивно, що в 1944 році з наближенням радянських військ, усе населення Нового Тичина німецькі війська евакуювали в Німеччину. Добровільно це відбулось чи з примусу - невідомо. Але радянська влада за це село «репресувала» - всі будівлі було розвалено, а матеріал з них вивезено на будівництво господарських будівель. В 1947 році радянські окупанти зруйнували, навіть, фундаменти села та засипали криницю.
Що залишилось від поселення? Нічого. На його місці розкинулись поля, і лише «битий» грунтовий шлях, який вів із Заздрості через Новий Тичин і до Панталихи, залишився донині.
А ще про колонію нагадує «фігура» Божої Матері, встановлена в часи Незалежності та уламки цегли, яку можна помітити після весняної оранки поля...
Фото з допису