Київ зачудовано вдивлявся у твори художника з Тернопільщини

У столиці України завершилася персональна виставка живопису творів заслуженого художника України Миколи Шевчука.

Муніципальна галерея мистецтв у Києві стала місцем проведення персональної виставки робіт художника з Теребовлі Миколи Шевчука «У нашім раї на землі…».

У 50 творах різного періоду творчості представили тільки одну з творчих граней цього відомого в Україні митця, живописця, високопрофесійного майстра іконопису, скульптора, організатора численних мистецьких пленерів, учасника всеукраїнських та міжнародних виставок. Це - історичний живопис. На велелюдне відкриття завітали давні друзі, земляки з Теребовлі, фронтовики з добровольчого батальйону «Айдар», з якими автор знайомий з перших днів війни на сході України, з поїздок на фронтову передову, митці, з якими у перші дні Революції гідності брав участь у протестних акціях. Також у виставковий зал Муніципальної галереї мистецтв завітали мистецтвознавці, волонтери, пересічні кияни.

Відкриття виставки, як це характерно для творчих імпрез у Миколи Шевчука, відбувалось в атмосфері теплого, невимушеного спілкування.

Народний художник України Валерій Франчук, який рекомендував художника адміністрації галереї, щиро привітав автора з показом своїх робіт у столиці. Він також розповів про життєві обставини, що звели їхні родини спочатку на пленері в Теребовлі, далі на Майдані… Тісна дружба та порозуміння однодумців у творчості та житті триває й до сьогодні. Пан Валерій зазначив тепло і любов до рідного краю, глибинність історичних тем і велику достовірність у творах молодшого колеги за фахом.

А ось відома київська мисткиня Наталя Полтавець, викладач художнього інституту ім. Михайла Бойчука, привітала автора виконанням чудових акапельних пісенних творів. Розчулилась приємними спогадами про Всеукраїнський пленер живопису у Теребовлі, який ще до початку війни організовував з міською радою пан Микола.

З Тернополя до Києва приїхав привітати автора народний художник України Богдан Ткачик. Він, як ніхто інший, достеменно знає Миколу Шевчука як людину, громадянина, художника. Бо ж саме пан Богдан підтримав молодого інженера-архітектора у 90-ті роки, коли той саме починав свій професійний творчий шлях у Тернопільській обласній організації Національної спілки художників України. Згадав перші пленери на Бережанщині, присвячені братам Лепким, лірникам і лірництву, який організували Мирон та Оксана Постолани в селі Жукові, виставки у Києво-Могилянській академії до Дня свободи, який був у державі заборонений Януковичем. До речі, у перший день Революції гідності саме Богдан Ткачик і Микола Шевчук були першими представниками Тернопільщини у протестних акціях. Вже потім – волонтерська робота, волонтерські пленери у Ворохті , у Зарваниці на підтримку захисників Вітчизни. Пан Богдан зауважив, що ні дня не шкодував про те, що в свій час підтримав молодого живописця, бо розгледів вже тоді його патріотизм у мистецтві та великий творчий потенціал.

На відкритті був ще один «хрещений батько» Миколи Шевчука у мистецтві – відомий український митець з Києва Олександр Мельник. Саме пан Олександр давав молодому художнику Миколі Шевчуку рекомендацію до вступу у Спілку художників України. А ось третього «хрещеного батька», на жаль, не було… Це – Олександр Івахненко, лауреат Шевченківської премії, який помер під час Майдану… Не витримало серце від болю і переживання за майбутнє дітей в Українській державі. Він теж в свій час давав пану Миколі  рекомендацію до вступу у Національну спілку художників України.

А Олександр Мельник у ті буремні дні став «очима Майдану». Саме його художнє полотно «Бачу справи твої, людино» кожнісінького дня пливло Майданом понад головами, оці очі Ісуса Христа з його словом – «Ви прекрасні, я люблю вас…». Саме Олександр Мельник – автор грандіозного Всеукраїнського історичного бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». Він наголосив, що Микола Шевчук від початку заснування проекту і до сьогодні є постійним учасником історичного бієнале, привносячи свою цікаву творчу грань у розмаїття тем і трактування українських образів в сучасному живописі. Звернув увагу на нові роботи в залі, зазначив плідну працю автора над творами Шевченка. Сказав, що дуже радий спільному знайомству і співпраці.

Зворушливим був виступ тендітної молодої дівчини, скромної та щирої Андріанки Сисак, бійця штурмової бригади добровольчого батальйону «Айдар».

– Це мій фронтовий Миколай. Пан Микола з першого року війни на Донбасі не святкує свої іменини вдома. 19 грудня він завжди на фронті. Має внутрішній обов’язок перед тими, хто теж там. Допитувався, що в дитинстві Святий Миколай мені під подушку приносив, чи була чемною. Казала, приїжджайте самі, та нічого не везіть. Побачимось – це й буде найкращим подарунком. Але приїхав з подарунком. А я – на бойовому завданні. Знайшов ким передати туди, куди цивільних не пускають, на «нульову»… Пам’ятаю це все і не забуду. Передав цілий ящик львівської « Ромашки », з дитинства улюбленої. Як у дитинстві побувала. Таки знайшов нас Святий Миколай на самому краю протистояння з ворогом. Незабутнє свято. Від тоді пан Микола – мій фронтовий Миколай, – розчулено сказала Андріана Сисак.

Та й цього разу також не обійшлось без подарунка. Розкішні мальви від художника родині Андріанки, щоб ріс щасливим  її син у вільній і квітучій Україні.

У виставковому залі зустріч тривала довго. Кожен міг сказати привітальне слово. Як і на кожній презентації автора, завжди поруч з ним була і його незмінна Муза, дружина Оксана. Вона завжди з розумінням ставиться до творчості чоловіка. Цю виставку пану Миколі пропонували двічі, вносили у списки виставкової діяльності галереї. Фронт, волонтерство, громадські обов’язки, постійний брак часу. Пані Оксана спонукала відкласти все і таки їхати до столиці. ЇЇ слова «Третій раз тобі не пропонуватимуть. Люди думатимуть, що ти їх ігноруєш свідомо» стали дієвими. Отож, дякуючи розумінню і підтримці дружини виставка у Києві таки відбулася.

А волонтер і побратим з фронтових доріг Роман Кривінський розповів про автора, яким його не кожен бачив. Як пан Микола дбає про шофера у дорозі, як, коли всі у бліндажах чи у палатках сплять помучені, він собі цього не дозволяє. Бо хоче вислухати кожного бійця, обняти і розрадити, підтримати морально. Бо пан Микола – то «правдивий чоловік». А в кінці тижня після передової – завжди сміється з себе, бо …втрачає голос. 5-6 діб на зв’язку з солдатами, неякісний зв'язок, погано чути. І щоб не задрімав шофер – то, замість радіо, годинами йому розповідає про художників, про древню Русь, арійців і трипільців, козаків, бандерівців, про дитинство, школу,  інститути, дивовижних людей, тварин, птахів. Тому з ним, з Миколою, легко у дорозі і дуже пізнавально. Такий наш дружній екіпаж. А їздить він туди, бо як сказав, не має права не допомагати фронту. І не дозволить собі малювати про Майдан та про війну, так би мовити, «з дивана». Йому потрібно усе бачити і пережити, брати в тому участь. Щоб не соромитись колись перед онукою й донькою, що сидів, чекав, чим все закінчиться.

Як каже сам автор, «себе не обведеш навкруг пальця. Що у душі – те  маєш і на полотні. Тут не злукавиш. За творами кожного художника не важко бачити, яким він є».

Тож всі присутні в галереї зійшлись на спільній думці: «У залі сонячно та тепло, віє прадавньою правдивою і чистою історією нашої Землі з часів ще до Трипілля й до сьогодні». А ще, важливо для пана Миколи те, що на виставці були присутні діти. Їм автор завжди дуже радий. Він, як викладач Теребовлянського вищого училища культури, засобом образотворчого мистецтва намагається донести молодому поколінню славетні сторінки країни, успадкувати її у батьків, з любов’ю до Землі своїх предків шануватись, аби бути вартим шани вчинками, тоді і нас шануватимуть у світі.

Фото з домашнього архіву Миколи Шевчука

Народився 30 жовтня 1965 року, селище Смига, Дубенський район, Рівненська область. Проживає в м. Теребовля Тернопільської області.

Одружений з 1987 року. Дружина Оксана. Донька Марія. Зять Назар. Онука Марта.

У 1980-1984 роках Шевчук Микола Степанович навчався в Кременецькому педагогічному училищі. Трудову діяльність розпочав у 1984 році на посаді вчителя праці та креслення восьмирічної школи в селі Вовчківці Зборівського району Тернопільської області. Після військової служби вступив у Львівський політехнічний інститут на відділення архітектури. У 1993-1995 роках працював у Теребовлянській міській раді на посаді інженера-архітектора. З 1995 року – викладач Теребовлянського вищого училища культури (ТВУК). Один із засновників відділу декоративно-прикладного мистецтва ТВУК. Успішно поєднує педагогічну роботу з творчою діяльністю. Постійний учасник обласних, регіональних, Всеукраїнських та міжнародних виставок живопису, графіки і скульптури. Член Національної спілки художників України з 1997 р. У 1997 році – автор мозаїчного панно «Теребовлі-900» (34 квадратних метрів, смальта). Лауреат обласної мистецької премії імені Михайла Бойчука (2000). За авторське трактування народного писанкарства у сучасному живописі в 2003 році став лауреатом міжнародної мистецької виставки «Львівський салон – Високий замок». У 2007 році – персональна виставка живопису в Українському культурно-інформаційному центрі, м. Москва. У 2007 р. по запрошенню посла України в Росії оформив інтер’єри посольства авторськими творами національної тематики.

Микола Шевчук є організатором і керівником ряду мистецьких симпозіумів та пленерів: Міжнародний живописний пленер «StareNove місто.Теребовля-2012»; Всеукраїнський міжконфесійний благодійний живописний пленер «БОЖА СТОПА. Почаїв-2012»; Всеукраїнський живописний пленер «StareNove місто. Теребовля-2013»; Всеукраїнський симпозіум по каменю «Вода з-під каменя. Теребовля-2013»; Всеукраїнський міжконфесійний благодійний живописний пленер на підтримку захисників України «Тобі, Богородице. Зарваниця-2015»; Всеукраїнський благодійний живописний пленер на підтримку захисників України «Байда-SICH. Вишнівець-2015»; Всеукраїнський міжконфесійний благодійний іконописний пленер на підтримку захисників України «Вікно в небо. Зарваниця-2016»

Персональні виставки:

Тернопільський обласний художній музей (1995); Теребовлянський краєзнавчий музей (2005); м. Москва, Арбат, 9 (2007); Виставка іконопису в Тернопільській «Арт-Галереї» (2010); Тернопіль, Рівне, Остріг, Національний університет «Острозька академія» (2014); Тернопіль, артгалерея Національної спілки художників України («У нашім раї на землі…» 2015); Теребовля, Центральна районна бібліотека для дорослих («У нашім раї на землі…» 2016).

Шевчук Микола Степанович – автор і виконавець першого в Україні тривимірного пам’ятника Небесній сотні у 2014 році в Теребовлі (пісковик, 4 м./0,80 м./0,70 м.). У 2014 році став автором-виконавцем меморіальної дошки першому загиблому воїну АТО з Тернопільщини розвіднику-снайперу Віктору Семчуку. Живописна робота автора «Я ж тебе купала гіркими сльозами..» ілюструє творчість Василя Стуса в підручнику «Українська література. 11 клас» з 2011 р. і по сьогодні.

Був активним учасником мистецьких акцій під час проведення Помаранчевого майдану та Майдану Гідності. Організатор і учасник мистецьких аукціонів в 2014–2016 роках на підтримку воїнів-захисників України. Голова районної ГО «Меморіал» імені Василя Стуса. Член волонтерської ГО «Теребовлянська вежа». Учасник багаторазових поїздок в зону АТО до українських захисників Вітчизни на першій-другій лініях фронту та до дітей-сиріт у дитячі будинки, які знаходяться у зоні бойових дій, з метою матеріальної та моральної їх підтримки.

Найменування попередніх нагород, відзнак

За активну творчу працю нагороджений грамотою Міністерства освіти і науки України (2009), подякою посольства України в Російській федерації (2007), подякою Державного управління справами Президента України (Культурний центр України в Москві, 2007), грамотами Тернопільської обласної адміністрації (1997, 1998, 2000, 2010), грамотами Тернопільської обласної ради (2009, 2010), грамотами управління культури Тернопільської облдержадміністрації (1997, 2010, 2015), грамотою Тернопільської обласної організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса (2015), подячною грамотою управління Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ (2015,2016), медаллю Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України» (2015). 1 грудня 2015 року указом президента України присвоєно почесне звання «Заслужений художник України». Почесний громадянин міста Теребовлі (2015). Визнаний громадськістю Тернопілля лауреатом конкурсу «Людина року – 2015».

Творча діяльність Шевчука Миколи Степановича охоплює галузі графіки, монументального, станкового та декоративного живопису, іконографії і скульптури. Багатовікову історію і культуру України й Світу щорічно представляє у власних творах на обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках.

Творче кредо автора: «Створені по образу й подобі Господа – зобов’язані творити угідні Йому справи».