Лис на Тернопільщині… навів на місце розстрілу українських патріотів 75 років тому (фоторепортаж)
Місце захоронення більш як півсотні галичан, яких восени 1942 року розстріляли фашистські окупанти, виявлено в Тернопільській області.
Як вже повідомляв ТЕРЕН, напередодні на околиці Чорткова знайдено останки понад 50 українських галичан, яких розстріляли гітлерівці восени 1942 року.
Тут, серед поля, що між Чортковом та Ягільницею – нині розритий котлован, розміром три на шість метрів. У ньому – людські останки. Біля місця розкопок – пошуковці із меморіально-пошукового підприємства «Доля» Львівської обласної ради, історико-патріотичного товариства «Патріот», краєзнавці, ті, які брали участь у багатолітніх пошуках місця розстрілу українських патріотів. А біля страшної знахідки за валами землі стоять студенти Чортківсього гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського. Вони прибули сюди разом зі своїм директором, кандидатом педагогічних наук Романом Пахолком. Адже саме він ось уже третій рік поспіль за допомогою однодумців шукав місце трагедії, фактично, очоливши усю цю складну роботу.
- Сюди, на це поле сьогодні нас привела тема українства, тих людей, які виборювали, відстоювали рідний край. Ще до початку Другої світової українські патріоти мали надію, що у дружбі з кимось вони здолають ненависний, жахливий червоний режим. І була навіть в декого така думка, що, мовляв, німецькі війська можуть допомогти у цій боротьбі, щоби у її результаті постала незалежна самостійна держава. Романтики вірили у те, що прийде інший окупант і буде він «визволителем». Але ця віра пропала вже через тиждень, коли німецькі війська перейшли кордон і згодом арештували усіх, хто проголошував створення Української самостійної держави. Це був сигнал для українських патріотів про те, що з окупантом дружити не можна. Тому для патріотично налаштованих мешканців Західної України було зрозуміло, що фашисти – це теж вороги, які жорстоко карали тих українців, які виборювали свою незалежність. Адже 80% українських націоналістів окупанти під час однієї з акцій одразу ж помістили у концтабори.
І ось, на початку 1942 року у Львові було вбито офіцера СС. Гітлерівці вирішили відімстити. 21 листопада того ж року наших хлопців вороги упіймали на одній із явочних квартир. Командування гестапо за смерть того офіцера вирішило розстріляти сотню українців-патріотів. 28 було розстріляно у тюрмі на Лонського у Львові, 52 – в’язнів Чортківської тюрми, ще 20-х – невідомо де, але будемо шукати…
І ось, до мене свого часу звернувся житель Чорткова Юхим Макотерський і розповів не тільки про трагедію, яка сталася восени 1942 року, але й і те, що місце розстрілу патріотів невідоме. Я запросив хлопців-археологів з Івано-Франківщини. Восени два роки тому ми тут ходили по полях, роздивлялися , намагалися знайти якійсь сліди. Оці всі поля, які ви бачите навколо, то тут все шукано-перешукано. А перед нами мешканець Чортківщини Андрій Базалінський ще організовував пошуки, та все було даремно. І от, цілком випадково я розговорився із, нині підприємцем, Григорієм Опацьким. Він мені розповів, що колись, ще років з 35 тому, на цьому полі під час полювання він натрапив на лиса, який намагався втекти у нору. Григорій його зловив за задні ноги і зв’язав їх, а лис почав сильно гребти нору і раптом …викопав людську кістку… І ось тільки тепер, під час розмови зі мною, Григорій Опацький згадав про цей епізод і згодом показав місце, де з ним колись трапився такий випадок. Шукали всюди, тільки не тут, де були залишки старого військового складу – порохівня, всі думали що людей десь розстріляли у полі і там закопали. А тоді почалася копітка, довготривала, вже більш цілеспрямована пошукова робота. Ці люди, які тут лежать, не заслужили, щоб бути під лисячими норами, вони вартують того, аби бути похованими за християнськими звичаями, - сказав Роман Пахолок.
Він додав, що значну допомогу у пошуках надав керівник місцевого агропідприємства Василь Вислоцький, на полях якого велися розкопки, ентузіасти із пошукової організації «Патріот», заступник директора меморіально-пошукового підприємства «Доля» Львівської обласної ради Володимир Харчук, працівник цього підприємства Андрій Драган, небайдужі мешканці Тернополя.
Так, Андрій Драган розповів, що вони майже 10 гектарів поля просканували, зондували, шукали й металошукачами. За його словами, у часописі «Ідея і чин» у 1947 році, була перша згадка про цю трагедію, яка, до речі, згадувалась і на Нюрнберзькому процесі. На думку пошуковця, у ямі три на шість метрів, можливо, є двошарове поховання.
- Не раз, коли при тому хресті при дорозі, де він поставлений, як пам'ять про загиблих українців із Чортківської тюрми, думав, що треба знайти їхнє точне місце поховання. І цьому я присвятив не один рік, шукаючи і в архівах, і знаходячи можливих свідків цієї трагічної події. Були і скептики, які не вірили, що це все вдасться. Але ще одним поштовхом до продовження пошуків, стали дані, поміщені в «Літописі УПА», де згадувалось про цю трагедію. Саме там знайшов і списки розстріляних та коли це все сталося. Навіть вказувалося, що серед вбитих був священик Павло Вітвіцький. І ось він лежить тут, ми бачимо по залишках священицького комірця, - схвильовано сказав один із ініціаторів пошукових робіт житель Чорткова Юхим Макотерський.
Як засвідчують архівні джерела, жертви трагедії – мешканці Тернопільщини, Львівщини та Івано-Франківщини.
Серед знайдених артефактів, крім великої кількості німецьких патронів, - особисті речі розстріляних, молитовник, два натільних медальйони, в тому числі із зображенням Гошівської Пресвятої Богородиці.
У хвилині мовчання біля останків українських патріотів стоять серед поля жителі Чорткова і пошуковці зі Львова, Івано-Франківська. Серед них – майбутні педагоги із Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського. Сьогодні вони, завдяки своєму директору Роману Пахолку, стали учасниками хвилюючого, відкритого уроку історії і пам’яті про тих, хто загинув у боротьбі за Незалежну Україну…
Розкопки на місці Ягільницької трагедії продовжуються. Про їх хід ТЕРЕН інформуватиме своїх читачів.
Фото автора