Майстриня з Тернопільщини створює мереживні та практичні речі

Пригадуєте, у школі нас вчили в’язати гачком, а потім це уміння кудись загубилося. Тепер рідко коли побачиш майстринь, котрі спеціалізуються саме на цьому виді творчості, чомусь його витіснили вишивка та в’язання спицями. 

Проте майстрині, котрі створюють за допомогою гачка і ниток красиві та практичні речі, є. Одна із них — Юлія Соляник із Коропця Чортківського району. Із нею я поговорила про серветки та особливості їх виготовлення, про те, чому майстрині подобається створювати ужиткові вироби, та й зрештою про те, чим цікаве гачкування. 

— Доброго дня, пані Юліє. Перш за все, розкажіть, коли вас привабив гачок?

— Плетіння гачком зацікавило мене ще в дитинстві. Ми з сестрою та подружками шили одяг для ляльок — любили погратися в дизайнерок. А оскільки моя бабуся шила, вишивала та в’язала, то різні нитки завжди були вдома. Якось мені вдалося вив’язати прямокутник, зшила його — вийшла сукеночка для ляльки. В дитинстві все було просто, як зробила — так і гарно. Це мене надихнуло. 

— Пригадуєте, що саме захопило у виробах, створених за допомогою нього? 

— Те ж, що й продовжує захоплювати — естетика та практичність. Найважливіше, щоби моя праця подобалася мені, а мої вироби були потрібними іншим людям, додавали радості в повсякденному житті й були корисними. Був період, коли я вишивала бісером, проте повернулася до гачка. Коли працюю, отримую задоволення, а результат моєї праці  — річ в єдиному екземплярі. 

— До речі, у мене склалося враження, що нині з гачком працює дуже мало майстринь. Чи то хибний висновок?

— Насправді в нас дуже багато талановитих і здібних рукодільниць. Можу виділити  декілька причин, чому вони не проявляють активності. Гадаю, перш за все, через несміливість і страх (перед насмішками, осудом, нездоровою критикою), через відсутність підтримки та й просто потреби в рукоділлі. В мене теж був такий період. Але якщо творчість це те, чого справді прагнуть душа і руки, то важливо не здаватися та продовжувати працювати, навіть всупереч обставинам. 

— Які уміння розвиває гачкування? 

— Коли я працюю, мій час вимірюється рядочками. Це сотні та тисячі думок... Найперше розвивається витримка й сила волі, вміння концентрувати увагу. А ще гачкування розвиває фантазію, дає можливість абстрагуватися від проблем чи неприємних ситуацій, під час роботи навіть деколи можна знайти розв’язання важливого питання. Це також можна назвати своєрідною медитацією.

— У вас чимало різноманітних мереживних серветок. Розкажіть, чому подобається працювати над ними? 

— Серветки я почала створювати відносно недавно. Просто не думала, що в сучасному світі зі схильністю до мінімалізму в інтер’єрі, вони можуть когось зацікавити. Та помилилася, бо попит таки є. Зараз продовжую вдосконалювати техніку в’язання серветок. Вони — це суцільна естетика. Мене надихає і процес, і кінцевий продукт.

— Можливо, були серед них ті, що особливо запам’яталися? І якщо так, то чим? 

— Звичайно, є така. Я її назвала «Неповторна». Біленька, овальна. Запам’яталася вона складністю, бо я мала створити серветку конкретного розміру. Схеми під цей розмір я не знайшла, тож довелося основне запозичити, а менші деталі під час роботи придумувати.

— А ще ви створюєте пінетки, головні убори, шалики, жилети, майки, топи... Які особливості виготовлення таких виробів? 

— Досвідчені майстрині кажуть, що варто чітко визначитися з речами, які виготовлятимеш — або головні убори, або пінетки, або серветки.... Тобто займатися чимось одним. А мені все подобається. Наприклад, люблю творити для дітей: пінетки, панамки, пов’язки, сууні. От недавно спробувала іграшки. Це захоплює. Нові ідеї та проєкти є своєрідним викликом.

— Які основі труднощі у створенні? 

— Труднощі іноді об’єктивні, а часом сама собі їх придумую (сміється — І. В.). Передовсім — то моє хвилювання та перфекціонізм в роботі (до стану «без помилочки», хоча в ручній роботі вони допускаються). Ці якості дуже заважають, бо часом переробляю по кілька разів те, що з першого разу добре вдалося. А неодмінна технічна складова створення робіт гачком — це точні розрахунки в усіх виробах. 

— Так, а ще кожен виріб потребує не тільки свого візерунку, а й специфічної нитки. Розкажіть, що слід враховувати, починаючи виготовляти виріб.

— Дуже важлива якість матеріалів, відповідність розміру гачка до товщини нитки. На етикетках ниток виробники часто вказують рекомендований розмір гачка чи спиць, тож варто до цих порад дослухатися. Починати роботу бажано зі створення зразка того чи іншого візерунку, випрати його, відпарити —тоді видно чи підходить інструмент до пряжі. За зразком проводимо розрахунки, щоб отримати запланований розмір виробу та знати, скільки саме ниток буде потрібно. 

— Який етап виготовлення потребує найбільшого концентрування? 

— Особисто для мене найбільше уваги вимагає саме початок роботи  — від вибору нитки та гачка до вирахування необхідної кількості петель. 

— Які особливості поводження з речами, зв’язаних гачком? 

— Я завжди рекомендую тільки ручне прання з рідким засобом (я використовую шампунь). Клієнти розповідають, що використовують і машинне прання, проте це вже відповідальність кожного — я так не ризикую. Сушити, створені гачком речі, бажано на горизонтальній поверхні на рушнику (щоб увібрав воду). Серветки раджу закріплювати голками чи булавками на пінопласті — так вони не втратять форми і не розтягнуться.

Щоби в’язана річ довго служила, треба прикласти трішки зусиль за її доглядом. 

Інна ВІКОНСЬКА

Фото надала Юлія Соляник