«Українські автентичні прикраси - це обереги», - вважає майстриня зі Збаражчини (фото)

У доробку пані Галини різноманітні вироби, зокрема: гердани, силянки, низанки, лемківські кризи, кольє, джгути, кольє з об’ємними квітами, різноманітні намиста з натурального каміння; дерева та квіти з бісеру; яйця, обплетені бісером; вишиті картини, сорочки та плаття. Роботи зберігаються в приватних колекціях у Америці, Канаді, Польщі, Німеччині, Італії, Греції та інших країнах.

«Створення прикрас — це не хобі, це моє життя. Я не уявляю жодного дня без голки, бісеру, камінців. Починала свою творчість з бісеру, зараз працюю ще й з камінцями. Дуже подобається реставрувати старі прикраси, вдихати в них нове життя», — каже про себе Галина Михальська з Базаринців Збаразького району. Працювати з бісером почала 2003 року, тепер — народна майстриня України.

— В одному з матеріалів про вас прочитала, що ви почали цікавитись бісером, коли знайшли у речах прабабусі котильон —  відзнаку вояків українських військових формувань періоду національно-визвольної боротьби. Чим цей виріб вас вразив?

— Так, у бабусиній скрині я знайшла котильон. Кому він був призначений — не знаю, бо прабабуся померла дуже рано, коли моя бабця мала п’ятнадцять років. Зі слів моєї бабусі, її мама була дуже хвора, майже весь час лежала і при цьому змогла зробити таку прикрасу. У той час робили їх без голки (не було таких тоненьких, як нині) — кінчик нитки змочували воском, щоби легко проходила в бісер. Коли тримаєш такі речі, вони заворожують — в той час не всі люди вміли навіть читати, але творили таку красу.

— Ви виготовляєте автентичні українські прикраси — гердани, силянки, низанки, кризи… Розкажіть про те, чим вони вам подобаються

— У цих речах захована дуже велика енергетика. Коли виготовляєш їх, мимоволі думаєш про наші традиції та про нашу культуру, а енергія цих думок записується у виріб. На мою думку, українські автентичні прикраси — це обереги. Вони повинні стати невід’ємною частиною нашого повсякденного одягу.

— Які з цих прикрас вам подобаються найбільше, чому?

— Напевно, гердани, тому що вони, як чисте полотно. Я можу взяти будь-який взірець сорочки, рушника чи подушки і перетворити його на гердан. Можу самостійно намалювати взірець, також можу пофантазувати з його формою. Інші прикраси мають обмеження у формі й візерунках.

— Які прикраси потребують найбільше праці?

— Найбільше роботи потребують ті, які придумую сама. Я більше практик, ніж теоретик. Якщо гердан я ще малюю, то інші відразу починаю плести. Іноді доводиться переробляти, бо задумуєш одне, а виходить по-іншому. Малюю схеми, але вже зі зробленого.

— Можливо, на Збаражчині є специфічні прикраси?

— У нас немає прикрас, притаманних саме нашому краю. Жінки носили монисто (зібрані разки бісеру в намисто), лускітки (дуті скляні намистини), також були й кризи (їх привозили переселенці з Лемківщинни), гердани та силянки. Ті жінки, котрі були із заможних сімей, мали корали та баламути.

— Чи були у вашій родині прикраси, котрі передавались з покоління в покоління?

— У мене є лише котильон моєї прабабусі.

— Розкажіть про реконструкцію давніх прикрас. Як вони потрапляють до вас?

— Прикраси приносять знайомі, друзі й ті, котрі бачили мої роботи на виставках і фестивалях. Якщо можна, то переселяю виріб по-новому, якщо ж бісер, намистини, корал чи баламути розсипаються в руках при роботі, рекомендую залишити виріб як реліквію, а виготовити репліку. 

— Можливо, були особливо пам’ятні старі речі, з котрими ви працювали?

— Таких декілька: репліка лемківської кризи сім’ї Майкович, переселенців із Підляща, село Команча; також було декілька коралових намист і намист із баламуту (сучасна назва — перламутр), які були настільки старі, що їх приносили в торбинках. Складність полягала в тому, що потрібно було викласти намистини від найбільшої до найдрібнішої. Викладка намиста в сім разок займала до двох-трьох днів.

— Чим вас приваблюють старі прикраси?

— Старі прикраси для мене — це магія. Коли береш їх до рук — серце завмирає. Пронизує надзвичайна енергія, яку я не можу описати. Вони наповнюють мене радістю.

— У вас є й репліки українських автентичних прикрас, як ось намисто з дукачами та коралі…

— Зараз я збираю намисто для себе й дочки. Це дуже цікава та довга робота. Також усі репліки старих прикрас із бісеру  є у моїй колекції (з дозволу їх власників). 

— Також ви створюєте авторські намиста з різноманітного каміння, скла та інших матеріалів. З якими складовими вам найбільше подобається працювати?

— Найбільше мені подобається працювати з напівдорогоцінним камінням і мінералами. Вони мають свою душу. Її потрібно лише побачити й почути. Ці матеріали мене самі направляють і підказують, як їм краще лягти в намисті.

— Прочитала, що часом ідеї приходять до вас уві сні. Як ще беруться ідеї для виробів?

— Ідеї приходять не лише вві сні, а й під час прогулянки. Надихнути може бути будь-що: квітка, листочок, гілка, навіть крапля води. Природа настільки мене заворожує, що хочеться зупинити час і увіковічнити її.  

— Чим саме вам подобається виготовляти прикраси?

— Виготовлення прикрас для мене це не лише хобі або робота, це моє життя, це продовження мене, це спосіб усім заявити про себе.

Анна Золотнюк

Ілюстрації надані Галиною Михальською