Мандрівки Тернопільщиною. Те, заради чого варто чекати наступного року

Одразу зауважу, що не тільки заради мандрівок, а все ж, зокрема, й заради них. Після року, наснаженого локомоціями, можна спрезентувати собі добірку найприємніших візуальних спогадів. Зрештою, не тільки собі.

Тож нині уклала добірку дещиць, котрі запам’яталися цього року найбільше. Хоча, ось тепер, пишучи ці рядки, думаю, що тих деталей було значно більше.

Мабуть, один із найяскравіших спогадів — сецесійні двері Чорткова. Високі, стрункі, із неймовірно ретельно вирізьбленим рослинним орнаментом, а ще у тому ж місті побачила ручку огорожі (нічого надзвичайного, латунна сплюснута кулька, проте чомусь вона запала в душу).

У Копичинцях мене зачарували міські деталі — плитка з клеймом виробника, балясини у стилі ар-деко.

Найскладніше було вибрати репрезентативні одиниці з фото, зроблених у Теребовлі, їх тут дуже багато, все ж зупинила вибір на балясинах минулого й позаминулого століття, ті й ті невимовно красиві.

І наостанок — сигнатурка байковецького костелу, до котрого традиційно мандрую велосипедом і традиційно захоплююся витонченістю споруди.

А які у вас світлі архітектурні спогади цього року?

Анна Золотнюк

Фото авторки