Як виростити високий врожай помідорів: поради тернополянки (фото)
Публікуємо цей текст зараз, бо віримо, що перемога вже скоро! Тому корисні поради з вирощування помідорів пригодяться багатьом.
Лютий-початок березня – період, коли той, хто вже думає про майбутній врожай помідорів, розпочинає висівати насіння томатів.
Про це, як краще це зробити, кореспондент «Терену» поцікавився у тернополянки Алли Шушкевич, яка вже не один рік успішно вирощує майже три десятки сортів помідорів. З жінкою ми спілкувалися ще до початку війни.
- Мої родичі із Заліщиків. Мама - дипломований агроном, викладала в технікумі, а для свекрухи вирощування помідорів було основним заняттям. Вирощую томати вже давно, і у мене є сорти, які я постійно саджаю і знаю, що вони мене не підведуть. При цьому, я уважно стежу за новинками селекції і щороку апробую для себе нові.
Іноді їх було до 30 різних за кольором: червоні, рожеві, жовті, оранжеві, чорні , за формою: круглі, сливовидні, перцевидні, за розміром: великі гіганти і маленькі «чері». Хотілося випробувати різні, цікаво було подивитися, якими будуть врожаї, - розповідає пані Алла.
Вона каже, що успіх вирощування томатів залежить від якості посадкового матеріалу.
Передусім, зазначає огородниця, щоб відібрати якісне насіння помідорів, необхідно його правильно відсортувати і знезаразити.
- Переважно, вибираю великі, добре сформовані насінини.
Сортую їх, замочую в 3%-му сольовому розчин. Те насіння, яке спливе, викидаю, воно не підходить для пророщування. А те, яке осіло на дні, добре промиваю, висушую, щоб воно не прилипало одне до одного. Важливим моментом є процес знезараження насіння. Для цього готую розчин у 100-150 мл води кімнатної температури, додаючи 1 грам марганцівки. Отримаю ледь світло-рожевий розчин. Опускаю туди насіння томатів і витримую у ньому десь так 15-20 хвилин. Після цього промиваю насіння і висушую, щоб воно було сипучим, - розповідає пані Алла.
Вона зазначає, що є й інший спосіб, для якого насінини томатів можна замочувати в розчині мідного купоросу. За словами огородниці, важливо задати насінинам певну енергію наступного проростання, щоб воно мало гарну схожість. Тобто, йдеться про те, що насіння треба добре прогріти.
- Робиться це просто. Беру папір, скажімо, стару газету, розсипаю на ній насіння і ставлю на два-три дні на батарею, щоб насінини добре прогрілися. Після цього насіння промиваю у звичайній воді кімнатної температури і висаджую в заздалегідь приготовлену ґрунтову суміш, - розповідає Алла Федорівна.
Серед багатьох сортів, які дають хороші врожаї, пані Алла виокремила деякі, кожен з яких має своє особливості.
- Назву бодай, кілька моїх улюблених сортів. Напевно, найулюбленіший з них - томат «Гігант». Колись давно, понад 20 років тому, ми купили насіння в кіоску і почали вирощувати цей сорт. Надалі насіння з найкращих плодів збирала сама. За цей час, можна сказати про цей сорт те, що він місцевої селекції, тому що, неодноразово перезапилювався з іншими, а також витримував різні погодні примхи. Плоди круглі, великі, червоні, досить щільні, але не тверді, шкірка тоненька. Перші помідори, що знизу, досягають 350-400г. а ті, що вище, трохи менші і можуть пролізти в банку для консервування. Смак, запах - неперевершений! Плодоносять в сонячній теплиці до жовтня.
А от скажімо, томат «Золоті куполи», середньостиглий сорт з яскраво-помаранчевими плодами. Помідори великі, масою 350-400 г, смачні, соковиті, м’ясисті. Такі плоди переважно смакуємо як у свіжому вигляді, так і беремо для заготовок - приготування кетчупу, лечо, аджики.
Ще один сорт - Райська насолода». Це - середньостиглий сорт. Рослина виростає до 1,5-2-х метрів, тож зрозуміло, потребує підв'язки. Помідори вагою у 350-400 г округлої і плоско-округлої форми, теж дуже смачні, - каже Алла Шушкевич.
Вона також назвала й інші, не менш смачні сорти помідорів, які успішно вирощує вже понад два десятиліття. Це, зокрема, «Український велетень», «Фаворит», «Австралійський велетень», «Потрібний розмір», «Слов'янський шедевр».
Що ж робити далі, коли розсада цих та інших сортів через деякий час проросте?
Про це тернополянка розповість нашим читачам наприкінці березня.
Фото з домашнього архіву Алли Шушкевич