Місто на Тернопільщині має дивовижні архітектурні перлини (фото)
Бережани – одне з найбагатших на архітектурні пам’ятки місто на Тернопільщині.
Дев’ять з них – національного значення,
47 – місцевого значення. Шість пам’яток перебувають на балансі Державного історико-архітектурного заповідника.
Як пише учений секретар заповідника Надія Волинець, захоплення бережанською архітектурою викликане її історизмом.
Тут в будівлях зустрінете всі століття, починаючи від XVI ст., так і архітектурні рішення, як от готика фарного костелу, бароко церкви св. Трійці, модернова пластикою парадного фасаду будівлі банку.
- До першовитоків появи декору на бережанських спорудах, маємо змогу, на щастя, дотикнутися ще й тепер. Підійдімо до костелу св. ап. Петра й Павла, коли західне сонце заломлює свої промені у кольорових скельцях наскрізного люнета – круглого вікна високо над входом.
Його закомпонували ще в часі будови споруди – в 1600–1620 рр. Значно нижче до входу багатокутна ніша з фресками гербів відомих в тому часі родів Східної Європи. Історію з’яви тут фресок не віднайдено, але відомо, що передбачливі прихожани, перед тим, як за розпорядженням радянської влади в 1940-х роках його було зачинено, «законспірували» фреску цеглою і заштукатурили врівень зі стіною.
Відкриття її відбулося із ініціативи відомого польського дослідника-краєзнавця, бережанця за походженням, Річарда Бжежинського вже 2009 р. А в 2016 р. її реставрацією займалася молода реставраторка з Варшави Марта Дацина, яка в 2009 р. захищала свою магістерську роботу на відреставрованій нею скульптурі «Розторопність» з надгробку Адама Героніма Синявського, ініціатора і фундатора будівництва костелу, помер в 1619 р.
Зберігся на костелі портал головного входу, створений рукою Іоанна Пфістера, того ж відомого європейського скульптора, що створив і надгробок Синявського, - пише Надія Волинець.
Вона пропонує зупинимося на пагорбі обабіч костелу (в часи його зведення цю територію за валами міста іменували Адамівкою). І хоч пагорб забудовували в різні періоди, та будівлям додавали такого декоративного шарму, що і нині хочеться не просто тут бувати, а затриматися. Наприклад, спробувати відгадати чому східний фронтон будинку № 3 (вул. Лепких) прикрашає Всевидяче Око з вихідними від нього в різні боки променями.
Права сторона вул. Лепких двома будівлями з колонами, по суті, замикає «пагорбний» квартал. Вища, на розі вулиць Академічної і Лепких, однотипна з будинком на вул. І. Франка. Вона входить до переліку шляхетних садиб, які збереглися в місті і дуже захоплюють вибагливих львівських архітекторів.
При виборі слів для опису ближчої сусідки цієї будівлі – вілли Рапфа – напрошуються такі: вишукана, витончена.
Справді, в інженера Яна Вільґельма Рапфа був досить оригінальний смак щодо оформлення своєї вілли – від вибору форми віконних прорізів – квадратних і у верхніх кутах заокруглених і до вирішення конструкції портика, що більше нагадує вишуканий декоративний ґаночок.
Вілла, передана у комунальну власність міста, не раз міняла господарів, та, на щастя, зберегла свою первозданну архітектурну неповторність.
Завдяки теперішньому власнику при перекритті даху збережено його конструкцію, при поновленні фасадів вдало підібрано і поєднано фасадні кольори, а квітковий декор делікатно підкреслено золотистими барвами.
Жоден із екскурсантів чи туристів, будучи на цій локальній дільниці Бережан, не залишається без відчуття здивування і тихого умиротворення…
Фото з допису