Місто на Тернопільщині об’єднало «смачний» і «вишиваний» фестивалі
У райцентрі Борщів на Тернопільщині розпочалися два традиційні фестивалі - «Борщівська вишиванка» та «Борщ’їв-2016».
Зрозуміло, що головними «героями» цих двох етнографічно-кулінарних фестивалів були знаменита «борщівська вишиванка» та одна із найулюбленіших страв українців – борщ. Організатори прагнули зробити все, аби гості, а їх нарахували десь до 20 тисяч, не тільки скуштували борщ і основні його різновиди, але й ознайомилися із давніми рецептами приготування улюбленої страви українців і дізналися про витоки «борщівської вишиванки».
- Наш край – особливий. Трипілля, період Київської Русі, Галицько-Волинське князівство, польське, австрійське панування – все це накладало свою печать на місцеву культуру звичаї, - розповів директор Борщівського краєзнавчого музею Михайло Сохацький.
– За старими фотографіями, яких у нас не одна сотня, ми можемо точно знати, де, в якому селі і в який час люди ходили в тому чи іншому вбранні, одягали притаманні тільки цьому куточку вишиванки. Фотографії засвідчують, що у трьох селах району – Горошові, Кудринцях та Шупарці особливо захоплювались вишиттям сорочок. Порівнюючи збережені старі сорочки з цих сіл із фотографіями, робимо висновок, що одні майстрині використовували рослинні візерунки, інші геометричні. Є тут навіть і трипільські орнаменти. Вишивальниці використовували традиційні для нашого краю техніки – «вузлик», «колодки» під час вишивання. Щодо візерунку, то як видно на фото, і це підтверджують нинішні зразки сорочок, використовували шерстяну нитку, яку фарбували натуральними барвниками. Називалась вона «бовна». Також, як колись, так і тепер, часто для оздоблення сорочок використовували різнокольорові намистини – пацьорки, - розповів Михайло Сохацький.
Дослідник борщівської вишивки каже, що сорочки на Борщівщині переважно шили із конопляного полотна, хоча льон селяни також вирощували. Із деяких фотографій стає зрозумілим, що окремі сорочки передавались із покоління в покоління. Ця традиція живе і нині. За кроєм сорочки, орнаментом і кольором вишиття розпізнавали, з якого саме села дівчина чи жінка. Якщо у чорних вишиванках було вкраплення вишневого кольору, то це означало, що дівчина із Юр’ямполя, Королівки або Шишківців. Якщо ж домінував фіолетовий — з Борщева, Іване-Пустого або Стрілківців. Жительки Шупарки надавали перевагу зеленому кольору, а от представниці із Кривчого, Гермаківки і Ніври — синьому. Така ось цікава тенденція, яку дослідили науковці.
Цікавою є й колекція сорочок, яку зібрала відома колекціонерка Віра Матковська, колишня борщів’янка, нині жителька Тернополя. Вона систематизувала вишивки і з допомогою відомого львівського етнографа Людмили Ситник-Булгакової видала оригінальний фотоальбом «Борщівські сорочки з колекції Віри Матковської».
Техніці вишиття борщівської сорочки присвячено чимало праць і досліджень. Але не менш цікавою є й тема виготовлення полотна, з якого вони кроїлися.
Як розповідає давня легенда, домінуючий чорний колір вишиття пов’язаний з конкретними подіями нашої трагічної історії. У XV-XVII ст. Борщівський край був постійним об’єктом нападів турків і татар. Вороги безжально спустошували і грабували села, забирали у полон населення. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата і жінки, оплакуючи свої гіркі долі, поклялися протягом кількох поколінь носити траур за загиблими коханими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками. І клятву виконали.
При всій різноманітності борщівських вишиванок, адже практично не зустрічається двох абсолютно однакових, існувала чітко вироблена тридільна система розміщення узорів на рукавах. Верхня частина найбільш густо зашита - уставка, під нею - морщинки, тобто підуставкова смуга вишивки і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка в різних селах району (залежно від розміщення косих чи прямих вишитих смуг) мала конкретні назви.
Відтак борщівська чорна сорочка займає почесне місце серед усього розмаїття національного вбрання.
- Борщівська вишивка є унікальним і неповторним народним мистецтвом. Вона відома не лише в Україні, але й поза її межами. Мистецтвознавці стверджують, що на сьогодні залишились два найбільш популярні види вишивки: полтавська та борщівська, як феноменальне явище, в якому закарбовані фрагменти трипільської культури, - стверджує Михайло Сохацький.
У програмі фестивалів, що відбулися в Борщові напередодні відкриття виставки «Борщівська народна сорочка», майстер-клас з технології крою, техніки народного шитва. Також були майстер – класи з приготування борщу за рецептом народного артиста України Григорія Драпака та за участі фольклорного колективу «Баламути» з Білорусі, частування борщем, приготовленого сільськими господинями, виступи обрядово-фольклорних, хорових, хореографічних, інструментальних колективів із західних областей України, Києва та Луганщини.
Петро Овчарик
Фото автора