Місто на Тернопільщині постало у «Книзі дивностей»
Райцентр на Тернопільщині – Теребовлю – зобразив місцевий письменник та журналіст Назарій Заноз у «Книзі дивностей». Це перша робота автора, яку він опублікував. Хоча далеко не перша написана ним коротка проза.
– Ще три чи чотири книги існують в рукописній формі й виявилися закінченими раніше за «Книгу дивностей», – розповів Назарій. – Либонь, ще не настоялися достатньо. Або не знайшли свого редактора. «Книзі дивностей» пощастило із Олексієм Гедеоновим та видавництвом «Laurus», котрі допомогли їй дійти до пуття та набути друкованої форми, за що дуже їм вдячний.
У книзі поєднали десятки історій, у які хочеться вірити. З них зіткані локації та лаштунки Теребовлі.
– Ця книжка – це запрошення до діалогу, – продовжує автор. – Не лише читача, а й інших митців. Вона потребує продовження, проте продовження не від мене, а від тих, чиєю мовою вона теж промовляє. Бо хоч, як і будь-яка книга, належить до території словесности, проте вилазить за свої рамки й пхається трохи у візуальні та музичні широти. Потребує кадру та полотна, проявлення між рядків нотного стану. Потребує нової мови, аби бути почутою та стати перед очі. Аби отримувати іншу форму та захоплювати більше простору. Бо хороше мистецтво не може встояти на місці. Йому треба, ніби плющеві, кудись тягнутися та щось окутувати, привласнювати вплітатися, ставати джерелом для алюзій та передражнювань. «Книга дивностей» – це десятки коротких, фантазійних, настільки часом несправжніх історій , що в них хочеться вірити й ними хочеться жити. Так само зіткана в «Книзі дивностей» («КД») Теребовля. Вона у натяках та атрибутах. В локаціях та лаштунках, схематична, ніби мапа, на котру дивишся згори. Вона частина простору, ландшафт, а іноді – усе на світі, себто сам світ.
«Книга дивностей» – результат довготривалої любові до писання Назарія Заноза. Коротку прозу він вже пише протягом 15 років.
– Скільки себе пам’ятаю – стільки пишу, – зазначає Назар. – Пишу, бо не можу не писати. Бо писання є продовженням не тільки думок, а й мене самого. Це те, що дозволяє вийти за власні рамки, залишаючись при цьому цілісним. Інша справа, що моє письмо завше саме норовить розділитися на бічні відгалуження, щоб охопити якнайбільше сфер та просторів. Через те не завше тримається купи. А що свідомо пишу коротку прозу вже 15 років, себто половину життя, то лиш тепер вдалося зібрати вдосталь близьких один до одного текстів, аби могли спокійно вживатися під однією обкладинкою. Либонь, мусіли зжитися, притертися й завести собі дітей, аби всього вкупі якраз виявилося достатнього для постання «Книги дивностей».
Автор вже розпочав презентувати книгу в містах України, серед яких буде і Тернопіль.
Фото з архіву Назарія Заноза