Музику тернопільського гурту продовжують слухати в окупованому Криму

Гітарист, лідер  гурту «Одеон» Сергій Паращук не любить самотності, вперше на сцену вийшов в 11 класі, читає шотландські народні казки, працює медіа-консультантом.

Розповідає про себе  і про рок виданню pro.te.ua.

– Яке найбільш яскраве враження маєте від спілкування з глядачами? А також з іншими рок-гуртами?

– Кожен концерт – це потужна емоційна взаємодія з аудиторією. Їх позитивні емоції, котрі ми відчуваємо протягом концерту,  заряджають і нас хорошим настроєм.

Товаришуємо з файною командою «Сержант блюз». Хлопці грають добрий старий блюз, котрий нам також до вподоби. Хороші давні стосунки також з гуртом «Холодне Сонце», з котрими в нас були кілька спільних концертів.

– У чому полягає сенс року для вас? 

– Рок – це свобода. Рух вперед, позитив, наснага та, звісно, шлях самореалізації. Драйвовий ритм гітар чи ліричний спів – в такий спосіб ми висловлюємо все, що відчуваємо, переживаємо особисто і чим хочемо поділитись.

Наші пісні – про стосунки двох людей, почуття між ними. Про свободу та нестримний рух вперед, молодість і шалений драйв, котрий дає нам життя.

– Як нині у Тернополі цікавляться рок-музикою?

– Тут постійно відбуваються концерти, де виступають як тернопільські, так і іногородні колективи. Цікаво відвідувати виступи колег. Можна дізнатись для себе багато нового, гарно провести час і зав’язати нові знайомства.

– Отримали повідомлення від дівчини, котра наразі проживає в окупованому Криму. Їй дуже подобається наша творчість, вона із задоволенням слухає наші пісні, ділиться ними з друзями. Вона дуже любить українську музику, щиро радіє нашим новим творчим перемогам і вдячна нам за нашу творчість. Надзвичайно приємно усвідомлювати те, що твоя робота дає комусь таку наснагу і позитив. В цьому і вбачаємо сенс нашої творчої діяльності.

– Жалкуєте за чимсь у житті? Може в чімсь іншому хотіли себе реалізувати? 

– Ні про що не жалкую, навпаки – живу і радію кожному дню, адже життя направду прекрасне. Я –  щаслива людина. Завжди любив музику. Наразі займаюсь улюбленою справою, до котрої лежить душа – і це не може не радувати.

– Хто для вас авторитет у суспільстві, у музиці, в роботі? 

– Кожен, хто досягнув успіху в своїй сфері, принісши користь іншим, заслуговує на повагу.

– За що вдячні Богові?

– За життя, за хорошу дружину та чудову сім’ю. За можливість працювати і займатись улюбленою справою. За кожен прожитий день.

– Жінка – за вашим власним визначенням?

– Жінка – це емоції, любов, пристрасть. Та, з котрою життя набуває зовсім іншого змісту. Та, заради котрої можна зважитись на  нерозсудливі вчинки.

Жінка – твоя половина, твій друг, мати твоїх дітей, твоя підтримка і розуміння.

Але жінці завжди буде важко, якщо вона не матиме підтримки чоловіка. Так було, є і буде.

– Це – перемога над власною лінню. Наразі цей процес триває безперервно, з перемінним успіхом. Найбільшими перемогами людини можна вважати перемоги над самим собою, власними недоліками, рисами характеру чи звичками. Як казав мій викладач в університеті: «Працюємо над собою».

– Що заважає людині? У яких ситуаціях?

– Заважає людині страх. Він нарівні з іншими негативними відчуттями, як, наприклад, ненависть, з’їдає людину, руйнує її зсередини.

Хтось може боятися втратити рідну людину, хтось – роботу,  хтось – велику суму грошей – кожному своє. Страх може бути притаманний кожній людині. Адже це її вибір – бачити напівпорожню чи напівповну склянку з водою. А сміливість – це відсутність страху за прийняті рішення та їх відповідальність.

– Як подолати страх сцени? 

– Якщо говорити про страх сцени, то подолати його можна постійними репетиціями, грою, і напрацюванням досвіду. Як людина досвідчена, добре підготувалась до концерту, страху не буде.

– Яким був перший заробіток вашого гурту?

– 1000 гривень. Витратили на оренду репетиційної бази. У більшості всі кошти, котрі заробляємо, інвестуємо в музику – в нас, нашу освіту, в наші умови праці і наші пісні.

– Як сприймаєте критики на свою адресу?

– Позитивно. Конструктивна критика дуже допомагає в роботі над помилками, йде лише в плюс. Всі це розуміють і всі до цього відкриті.

– Що підтримує вас у тяжку хвилину? 

– Дружина, рідні люди та друзі – ось наша найбільша підтримка в цьому житті. Найближчі та найдорожчі люди, котрі завжди зі мною.