Тернополянка розповідає історії у витинанках (фото)
Зазвичай витинку сприймають як прості симетричні зображення, своїми роботами Ірина Качанова з Тернополя потверджує, що це багатогранний жанр образотворчого мистецтва. Нещодавно сюжетні композиції на тему переселення лемків пані Ірини перемогли у фестивалі-конкурсі «ЛемЦвіт».
Уже 15 років співрозмовниця тісно пов’язано з творчістю — працює керівницею гуртка декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва у КЗ ТМР «Станція юних техніків».
— Чим давнє мистецтво витинанки привабило вас?
— Не можу назвати себе майстринею витинанки, адже займаюсь різними видами прикладного мистецтва: малярством, аплікацією, декоративним розписом, писанкарством, виготовляю ляльки-мотанки, і прикраси зі шкіри, іграшки з фетру, листівки. Проте саме витинанка є, мабуть, найскладнішим і найбільш кропітким творчим процесом.
Мистецтву витинанки мене ще змалку навчала бабця Ганна. З нею ми прикрашали хату на різдвяні та великодні свята — пам’ятаю наші великодні птахи-обереги з видутих яєць-крашанок із красивими ажурними хвостами та крилами, які я витинала під наглядом бабці. Витинала і у школі, і в інституті, а зараз продовжую витинати разом зі своїми учнями.
105895682_269362917819941_8654280186891319163_n— Відома витинальниця Дарія Альошкіна якось сказала, що своїми роботами намагається пояснити, “що витинанку так само можна і треба цінувати, як малярство”. На вашу думку, який потенціал витинанки?
— Тішуся, що українське мистецтво витинанки, яке було майже забуте в середині двадцятого століття, зараз відродилося та зайняло почесне місце в нашій культурі. Адже воно несе у собі не тільки дух і традиції наших предків, а й таку ж зображувальну силу, ідею, сюжет, як і малярство. Захоплююсь творчістю сучасних майстринь — львів’янки Дарії Альошкіної і тернополянки Галини Дудар, які своїми шедеврами доводять, що витинанка неймовірно красивий, живий та унікальний вид народного мистецтва.
106109735_1384226355300735_6926951046691404685_n— Що ви найчастіше творите?
— Мої витинанки — здебільшого тематичні зразки для учнів. Це можуть бути геометричні або рослинні орнаменти, силуетні форми. Особливо цікавими і улюбленими серед дітей є святкові листівки, прикрашені витинанкою, також оригінальні ідеї виникають, коли працюємо над витинанкою «Дерево життя».
73495149_304185754048149_7002048573793667098_n— У чому особливість створення творів у цій техніці?
— Кожній роботі передує розробка ідеї, втілення її у сюжеті. Потім на папір наноситься зображення, враховуючи правильне розміщення прорізів, закінчення країв.
Папір складається у два або декілька разів і за допомогою ножиць вирізається зображення. Складніші елементи виконуються спеціальним ножем-скальпелем зі змінними лезами, допомагаю учням у цій частині праці. Для робіт використовується звичайний білий чи кольоровий папір, оскільки витинанки не є великого розміру, потреби у картоні чи банерному полотні немає.
Техніка витинанки не є легкою чи швидкою, треба мати достатньо терпіння і вміння у руках, щоб робота не порвалась, була акуратною і правильною. Щоб учні полюбили витинанку, намагаюсь навчити їх відчувати папір, не боятись із ним працювати чи зіпсувати.
— Сюжетні композиції, рослинні, тваринні, абстрактні візерунки — з чим найбільше любите працювати?
— Коли маю вільний час, роблю сюжетні витинанки. Це може бути симетрична чи асиметрична композиція, побудована на народних мотивах чи щось сучасне. Перед тим, як почати роботу над витинанкою, роздивляюся витинанок різних майстрів, черпаю цікаві ідеї, якщо сюжет цікавий, можу копіювати, додаючи щось своє. На одну роботу може піти один вечір або пару днів, залежно від формату й складності та від того, як скоро втомлюються руки.
106400633_268945664199457_1337880376789331802_n— Над чим працюєте зараз?
— Під час карантину часу трохи більше, тому роблю зразки для дітей і продумую цікаві сюжети для наступного конкурсу «ЛемЦвіт». Тема депортації лемків з їх історичних етнічних земель мені близька і дорога, бо мій батько та його родина пережили це лихо, примусово покинувши рідне село Богуша Новосондецького повіту в 1946 році. Я вивчаю культурні традиції своїх предків, з радістю пишу лемківську писанку, захоплююсь лемківською піснею, слухаю спогади батька. Тому перемога у конкурсі "ЛемЦвіт” для мене є особливо важливою та приємною.
Анна Золотнюк
Ілюстрації надані Іриною Качановою