На Тернопільщині побувала архітекторка з Парижа – онука знаменитої мандрівниці Софії Яблонської (відео)

Софія Яблонська – українка, яка випередила час. Кінооператорка, мандрівниця, письменниця, репортерка, фотографиня, яка творила ще на початку XX століття. Збереження пам’яті про неї стало вагомою частиною життя її онуки Наталі Уден. Вона хоч і мешкає у Парижі і не знає української мови, та приїжджає на бабусину Батьківщину і популяризує її діяльність. Нещодавно в межах роботи над проєктом, присвяченим Софії Яблонській, Наталі Уден побувала на Тернопільщині. Зокрема, вона відвідала музей Федоровича у селі Вікно. 

Наталі Уден пам’ятає бабусю лише з раннього дитинства. Адже на момент трагічної загибелі Софії Яблонської у автокатастрофі в 1971-му їй було лише п’ять років. Та її життєвий шлях і творчість мають для внучки велике значення.

Мені важко пригадати якісь дуже конкретні спогади, але нещодавно я переглядала відео, де ми разом з Софією. Ми бавимося, танцюємо, просто проводимо час і виглядає, що ми були дуже близькі одна з одною. Я стала архітекторкою, вибрала цю професію саме через свою бабусю. Вона багато працювала над архітектурою, побудувала кілька будинків і зокрема, свій останній будинок, в якому жила на острові Нуармутьє, – каже архітекторка, онука Софії Яблонської Наталі Уден.

Софія Яблонська народилася 1907 року на Львівщині. Навчалася в драматичній школі на курсах акторського мистецтва, у 1926 році керувала тернопільським кінотеатром. Через рік переїхала у Париж, де працювала моделлю, натурницею, навчалась документалістиці. А знайомство і товариство з письменником і мандрівником Степаном Левинським надихнуло її на подорожі за кордон. Так розпочалася кар'єра однієї з перших жінок відеооператорок та тревел-блогерок. За життя вона здійснила навколосвітню подорож, відвідала десятки країн, зокрема: Єгипет, Французький Індокитай, Малайські острови, Балі, Таїті, Австралію, Нову Зеландію, США. Крім того, вона писала книги про подорожі, ілюструвала все авторськими світлинами. Незабаром познайомилася з майбутнім чоловіком – дипломатом французом Жаном Уденом, з ним на 15 років переїхала в Азію. Пара повернулася до Франції у 1950 році. Відтоді акцент життя Софії змістився на родину, виховання дітей, архітектуру, написання творів, кіновиробництво.

Я завжди любила подорожувати. Я була в Пакестані, Індії, Китаї. Раніше подорожувала зі своїми батьками. Відвідувала Африку, як і Софія Яблонська у свій час. І зараз я вже п'ятий раз в Україні. Я дуже люблю приїжджати сюди і хотіла б робити це так часто, як це можливо, – говорить Наталі.

Коли Наталі Уден було близько 30-ти років, вона знайшла архів бабусі, зберегла його та перевезла у власний будинок. Тепер вона разом із фундацією Софії Яблонської опрацьовує величезну кількість листів, рукописів, колекцій одягу, фотографій із мандрівок, кіноплівок, а також інших унікальних особистих речей бабусі. У село Вікно Наталі привело листування Софії Яблонської з товаришкою – донькою магната і мецената Володислава Федоровича, письменницею Ліною Малицькою із псевдонімом Дарія Віконська. Багато інформації про неї зберігається у місцевому музеї Федоровича. 

Ми з Наталі зараз працюємо над листуванням Софії і Ліни Малицької. Листи дуже красиві, частина з них українською мовою, частина – французькою. Тож я працюю над українською, а Наталі над – французькою. Ми сподіваємося в найближчому майбутньому видати книгу про це листування, – каже дослідниця Sofia Yablonska Foundation Наталя Гриник.

Як повідомляє Наталя Гриник, збереглось близько 30 таких листів Софії Яблонської та Ліни Малицької.

Найбільше робота пов'язана з тим, що ми діджеталізуємо її фотоархів. Крім того, допомагаємо, беремо участь в організації фотовиставок Софії Яблонської. Деякі виставки організовуємо самі. Ми спільно з центром міської історії у Львові, відсканували майже 2000 негативів. Тут дуже великий шматок роботи з її фотоспадщиною. І ми постійно працюємо над генеалогічним деревом, над сімейною історією, додаємо нові факти до біографії Софії, – говорить Наталі Уден.

Крім того,  фонд активно працює над літературним спадком Софії Яблонської.

Ми ініціюємо переклади текстів Софії різними мовами. Зараз ми вже маємо німецький, польський, італійський і незабаром вийде англійський переклад. Нам треба починати роботу над французьким перекладом, ми теж рухаємося в цю сторону. Тобто ми популяризуємо Софію на міжнародній арені, водночас постійно досліджуємо українські й міжнародні архіви, аби дістати більше інформації, – розповідає голова Sofia Yablonska Foundation Вероніка Гоменюк.

Детальніше – у сюжеті:

Фото, відео: Діана Лагіш