На Тернопільщині мирно вжилися і  лавра, і космічна експозиція (фото)

12 квітня – Міжнародний день польоту людини у космос.

Містечко Почаїв на Тернопільщині відоме, передусім, Свято-Успенською лаврою, монастирем, який ось уже майже 500 років знаний у православному світі як місце багатотисячних паломництв прочан з усіх усюд. Золотоверхі собори, здійнявши у небо свої куполи, мелодійними передзвонами щодня скликають до святої обителі віруючих на молитву.

А за кількасот метрів від лаври є ще одна особлива споруда, якої немає більше ніде, принаймні у Західній Україні, це точно, будівля, частина якої у певній мірі теж стосується неба, зрештою, місця і ролі людини у пізнанні Всесвіту. Йдеться про Почаївський історико-художній музей, зокрема, про його космічну експозицію в окремому залі «Людина і космос».

Напередодні Міжнародного дня польоту людини у космос кореспондент Укрінформу побував у цьому, щойно відреставрованому залі, який розкриває перед допитливими відвідувачами багато цікавого про космос і тих, хто там вже побував.

Як радянська влада створювала альтернативу …Почаївській лаврі

Згадую, як ще десь усередині 70-х мені вперше довелося відвідати музей у Почаєві. Разом із кореспондентом журналів «Людина і світ» та «Наука и религия» тоді розглядали експонати кімнат, названих «Музеєм атеїзму». Зрозуміло, що такий заклад у Почаєві з’явився зовсім не випадково. Це була така собі альтернатива культовій споруді, що височіла на Почаївській горі. Адже музей був елементом «контрпропаганди». Мовляв, так, є лавра, куди ходять темні, забиті бабці, а ось тут, в музеї кожна річ вам розкаже, що у космосі були космонавти і нікого там не бачили. Принаймні, Того, кому моляться віруючі... І їздили сюди цілі делегації на чолі з парторгами із тернопільської глибинки, й урочисто звучали піонерські марші, і одухотворено-піднесено заходили сюди із своїми однодумцями комсомольські ватажки для проведення «заходів із морально-патріотичного виховання» молоді, виходячи з рішень чергового з’ізду КПРС. А для того, щоб такі «заходи» були переконливіші, і молоді, і вже підтоптані агітатори та пропагандисти вели свої профілактично-пізнавальні бесіди на теми «Бога, науки і людини» на тлі вражаючих космічних експонатів, якими не міг похвалитися жоден провінційний музей. Не знаю, чи когось зуміли переконати місцеві «контрпропагандисти» під час лекцій, лекторіїв, атеїстичних бесід та зустрічей у тому, що пора скинути полуду із  своїх очей і не треба вірити у різні там релігійні міфи… Факти про це ніхто не наводить.

Натомість, залишилися у музеї досить цікаві, оригінальні експонати, які разом із доповненням останніх років вартують того, аби про них розповісти.

Крісло-катапульта та макети космічних кораблів  

Багатолітній науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею Ріта Квач розповідає, що цього року музею виповнюється 60, а перші експонати для  космічної експозиції почали збирати ще у 80-ті роки минулого століття.

- Експозиція цього залу користується великою популярністю, - каже пані Ріта. - Особливо  тут багато буває школярів. Їх цікавить усе: і модель земної кулі і справжнє амортизаційне крісло із космічного корабля, призначене для полегшення сприйняття космонавтом перенавантажень. Ось бачите, воно має спеціальний силовий каркас, амортизатори. Крісло у космічному апараті було встановлене під кутом 78 градусів. Такий кут оптимальний між лінією перевантажень та лінією спини. Тут же – макети космічних кораблів.

- Додам, що макети досить великих розмірів.

- Так, наприклад, перший штучний супутник відтворено у натуральну величину, кораблі «Восток», «Союз», «Прогрес», орбітальних станцій  «Салют - 6» та «Мир» у масштабі 1:10, модель «Луноход – 2» лише удвічі менша за справжні розміри.

- Пані Ріто, я так розумію, що такі зразки виконані не в кустарних умовах, а з дотриманням абсолютної автентичності оригіналів. Кожен із цих виробів, напевно дороговартісний?

- Я скажу тільки одне, що у той час, як виготовлялися такі макети, їхня вартість сягала вартості легкового автомобіля, - коментує музейний працівник.

Одяг для космонавта: для тренування м’язів і виходу у відкритий космос

- В експозиції музею – різні скафандри, - розкажіть про них, - звертаюся до мого екскурсовода Ріти Квач.

- Дійсно ми маємо кілька таких оригінальних експонатів. Це, передусім, гідрозахисний костюм, легкий скафандр типу «Пінгвін», польотний скафандр льотчика-космонавта Володимира Ляхова.

- Це не макети?

- Ні, це все , кажу, оригінальні речі.

- Одна із них має дещо дивну назву – «Пінгвін»…

- Такий костюм-скафандр був спеціально сконструйований для додаткового навантаження тіла космонавта під час тривалого перебування у космосі. Усередині є спеціальні різнонаправлені гумки і щоб зробити той чи інший рух, космонавту треба було ці гумки із зусиллям розтягнути, тренуючи певні групи м’язів, що дуже необхідно в умовах невагомості. А ще - такий костюм використовують і на землі, в реабілітаційних медичних центрах, в яких космонавти чимось нагадують пінгвінів, тому й така назва.

- Поруч - скафандр із рукавчиками, взуттям.

- Так, це повний комплект скафандра, в якому створюється певний  мікроклімат для космонавта. Трубки з дихальною сумішшю  забезпечують нормальне дихання, а спеціальна система терморегуляції створює нормальну для тіла температуру. Скафандр, як і кабіна корабля, захищає від зниженого тиску, від випромінювань.

- Така собі автономна система життєдіялності.

- Саме так. Скафандр оснащений усім необхідним для життя як у самій кабіні так і за межами космічного корабля .До речі, я вже говорила, що маємо іменний скафандр космонавта Володимира Ляхова. Нагадаю, він три рази виходив у відкритий космос у скафандрі, спеціально зробленого на свинцевій основі задля захисту від радіації.

Що ж смакує у космосі?

- На окремому стенді – зразки «космічної їжі». Чим же харчуються астронавти?

- Зауважу, що під час перших польотів особливих вимог щодо харчування космонавтів не було. Тоді польоти тривали недовго і, головне, що вимагалося – забезпечити космонавта на цей невеликий період перебування у космосі оптимальною кількістю калорій і вітамінів. Тому їм видавалися спеціально розроблені туби з гомогенізованиими першими і другими стравами, соками.

- Але згодом ситуація змінилася? 

- Так, для більш тривалого перебування у космосі потрібна їжа для космонавтів мала бути максимально живильною і корисною, зберігати певну консистенцію і довго не псуватися. Фахівці прийшли до висновку, якщо висококалорійну їжу заморожувати, а потім різко піддати сушінню за дуже високої температури, то такі харчі стають набагато легші за вагою, не втрачаючи при цьому поживних речовин.

- Саме така їжа і міститься в оцих тубах та пакетах?

- Так, їжа упаковується і в пластик, і в спеціальні алюмінієві баночки, тубуси.  Принагідно зауважу, що вже багато років діє, затверджений фахівцями перелік продуктів для космонавтів, навіть вироблені спеціальні різноманітні меню із врахуванням особистісних смакових уподобань дослідників космосу.

У значках, живописі та мемуарах

- У залі космонавтики, крім великих макетів космічних апаратів, справжніх скафандрів та іншого космічного начиння, необхідного у космосі є і досить мініатюрні експонати – значки.

- І об’єднує їх одна тема – «Людина і космос». По суті, у цій колекції значків, яких тут близько півтисячі - майже вся історія космонавтики. Збирали їх упродовж не одного десятиліття, багато дарували нам, привозили з різних куточків світу. А перший значок датований 1957 роком.

- Окрім них, тут органічно вписалися художні твори.

- Сам зал розписала митець Валентина Сімащук, але ми маємо серію картин відомих художників. Серед них - твори Євгена Удіна, Ярослава Омеляна, інших митців. Є тут і гобелен ручної роботи, присвячений  польоту радянсько-болгарського екіпажу Н. Рукавішнікова та Г. Іванова. Серед особливо цінних матеріалів – книжка з автографом першого українського космонавта Леоніда Каденюка, на жаль, нині покійного. Є тут і його спогади про підготовку до польоту  космос і самий політ. Вже досягнуто домовленості про те, що у залі космонавтики матимемо зразок місячного грунту, придбаємо ще кілька макетів супутників, макет Місяця. Одним словом, з розвитком космонавтики наш музей поповнюватиметься новими, оригінальними експонатами, які розповідають про одвічну мрію людини – пізнати космос, - завершує свою невеличку екскурсію залом космонавтики науковий співробітник Почаївського музею Ріта Квач

 

л11 (Copy)
Ось так у невеликому містечку на Тернопільщині й діють поруч  два центри – релігійний та історії розвитку космонавтики. Діють вони абсолютно без взаємних претензій, не суперечачи один одному. Бо все у цьому світі пов’язане – релігія, наука, космос та людина, як часточка цих філософських понять.

л09 (Copy)

л05 (Copy)

л07 (Copy)

л08 (Copy)

л04 (Copy)

л03 (Copy)

л02 (Copy)

к01 (Copy)

л06 (Copy)

л10 (Copy)

Фото автора

ФотоТернопільщинаПочаївТеренлаврамузейкосмонавтикаРіта Квач