На Тернопільщині реалізували грантовий проект Українського культурного фонду (інтерв’ю)

Про те, яким був  2020 рік для Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини кореспондент «Терену» попросив розповісти директора Центру Марину Ягодинську.

– Рік, що минув, став для нас роком підбиття етапних підсумків нашої роботи з вивчення та популяризації культурної спадщини Тернопільщини. Зокрема, ми завершили, мабуть перші в Україні, повну інвентаризацію пам’яток та об’єктів різнопланової культурної спадщини, доїхали майже до кожного села області, на власні очі побачили те, чим може гордитися наша область, зробили геолокацію майже всіх об’єктів. 

– Про що конкретно йдеться? 

– Це і пам’ятки археології – городища літописних міст, поселенські та поховальні об’єкти, архітектури – палаци, замки, церкви, костели і монастирі, історії – свідки подій, пов’язаних з світовими війнами, національно-визвольними змаганнями. 

– Що нового було виявлено під час такої широкомасштабної роботи?

– Під час інвентаризації вже відомих та традиційних пам’яток – археології, історії, архітектури, сучасного монументального мистецтва нами був піднятий та введений у науковий та пам’яткоохоронний обіг цілий пласт нових цікавезних об’єктів (і знову, вперше в Україні) – сакральної скульптури.

– Йдеться про так звані «фігури?

– Не тільки. Так, наша область багата на скульптури Матері Божої, Ісуса Христа, різних святих. А є ще й скульптурні композиції та хрести – на честь скасування панщини, «Святої Тверезості», офірні, в пам'ять загиблих від різних хвороб, моровиць та пошестей – чуми, холери, тифу тощо. 

– Скільки ж вдалося інвентаризувати таких сакральних пам’яток?  

– Ми взяли на первинний облік 862 об’єкти ХVІІІ – першої половини ХХ ст. по цілій області. 

– Після цього, напевно, головне завдання – доступно донести до широкого загалу таку інформацію?

– Безумовно. І, скажу відверто, цю проблему допоміг вирішити грантовий проєкт Українського культурного фонду «Культура в часи кризи: інституційна підтримка».

– У чому суть такого проєкту?

– Власне – популяризація сакральної спадщини нашого краю. У цьому контексті запланували розробити власний сайт, відкрити виставку про сакральну скульптуру області, розробити 9 паспортів на об’єкти культурної спадщини Тернопілля. 

Всі завдання ми виконали. Зокрема, для виставки «Сакральна скульптура Тернопільщини» розробили 20 банерів і готові були її провести у звичному для виставок форматі – спілкуючись з відвідувачами. На жаль, наразі через пандемію ми не можемо зробити це повноцінно для широкого загалу. 

– Який же вихід?

– Розробили варіант віртуальної виставки, де запропоновано для огляду прекрасну скульптуру Тернопільщини ХVІІІ – першої половини ХХ ст. Захід відбудеться завдяки грантовій підтримці Українського культурного фонду. Наразі, можна переглянути скомпоновану віртуальну виставку у відеоряді світлин.

– І наостанок. А чому установа, яку Ви очолюєте – Тернопільський обласний центр охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини – вирішила привернути увагу громадськості саме до сакральної скульптури?

– Ідея створення проєкту, який би охопив усю сакральну скульптуру Тернопільщини, включаючи давні хрести, як сакральні символи, виникла уже давно, ще у 2003 році, коли працівники Тернопільського обласного центру охорони культурної спадщини (тоді ще Інспекції) на виконання обласної Програми збереження культурної спадщини розпочали суцільну інвентаризацію пам’яток області.  

– Чим же був продиктований інтерес, зокрема, саме до кам’яної сакральної скульптури?

– Тут, напевно, є кілька чинників. По-перше, багато з таких пам’яток під дією руйнівних природних факторів нищаться, тому дуже важливо зберегти їх для нащадків хоча б у світлинах. 

По-друге, мешканці багатьох сіл, містечок і міст задля надання фіґурам «естетичного вигляду» десятками років забілюють їх так, що втрачаються риси обличчя, основні деталі одягу, атрибуція. Ще кілька таких побілок і скульптури перетворяться на безликих святих, яких буде неможливо ідентифікувати. 

По-третє, багато скульптур, які були в свій час поруйновані, зараз відновлюються. Це добра справа, але часто це робиться непрофесійно. Тому саме світлини можуть зафіксувати хоча б ті автентичні елементи, які збереглися. 

І, нарешті, найголовніше – скульптура і сакральні символи, зібрані воєдино, наочно демонструють духовну культуру українців і характеризують нас, як цивілізовану націю, що живе за певними принципами і є складовою християнського світу. Оглянувши наш фотокаталог на сайті та у віртуальній виставці світлин, кожен скаже: Ми – частина європейської культури і нам нікому і нічого не потрібно доводити.

Фото Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини