На Тернопільщині стане ще менше сиріт?

Тернопільщина входить в число областей з найменшою кількістю сиріт. Із Нового року їх може стати ще менше, адже дітей з інтернатів починають активно повертати в сім’ї. За прогнозами, через 10 років в Україні не залишиться жодного інтернату.

Як проходитиме реформа, яка стартує з Нового року, пояснюють на ukr.segodnya.ua.

Першим кроком буде переведення у загальноосвітні школи дітей з помилковими діагнозами.

- Багато дітей отримують помилкові діагнози. Це робиться, щоб залишити їх в інтернаті, нібито їм потрібна додаткова допомога. Приписують пороки розвитку, затримку розвитку. А це зовсім здорові діти, які потребують сім’ї, - розповідає в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Також до загальних класів у школах приєднаються діти з інвалідністю. Це будуть інклюзивні класи. Також таким сім’ям допомагатимуть соціальні працівники, а ще Міністерстві соцполітики обіцяють і матеріальну підтримку.

- Якщо це дитина з якимись особливими освітніми потребами, наприклад, у неї порушення мови, вона може вчитися в школі за місцем проживання. Але для цього треба відкрити інклюзивний клас, взяти додаткового педагога, який буде помічником цієї дитини і, відповідно, вона може жити в своїй сім’ї, - вважає Олена Ремень, завідуюча відділом забезпечення діяльності уповноваженого президента України з прав дитини.

Наступним кроком стане мінімалізація причин, за якими приймають в інтернати. Не прийматимуть в заклади дітей із затримкою психічного розвитку. А для усіх малюків до 3-ох років намагатимуться спершу знайти сім’ю. В іншому випадку діти житимуть у будиночках по 15-10 осіб і ходити в загальноосвітню школу.  Замість інтернатів у громадах відкриються Центри соціальної допомоги сім’ї і дітям. Спеціалізовані школи інтернати на першому етапі реформи чіпати не будуть, вони не потрапляють під Стратегію деінституалізації.

Реформу проводять через статистику щодо результатів перебування дітей в інтернат них закладах. 20% випускників інтернатів мають судимість, а кожен десятий закінчує життя самогубством. Все тому, що в інтернаті дитина ізольована від суспільства і не вміє будувати взаємини з іншими людьми. Кожні три місяці перебування дитини в інтернаті призводять до затримки фізичного розвитку на місяць, говориться в Міжнародному дослідженні стану розвитку дітей, усиновлених з інституцій Miller and Hendrie. Діти випускаються з дитбудинків неготовими жити в суспільстві.

- Я жила в інтернаті з хорошими умовами, але коли я випустилася з нього – була практично повністю асоціалізованою. В інтернаті я була закрита, як в коробці. Ми жили в інтернаті, вчилися в ньому. Ми не виходили з нього, навіть коли нам було по 17 років, – розповідає випускниця інтернату Ліна Дешвар. – Я чітко пам'ятаю один момент з інтернату в Луганську. Я єдина на весь заклад була з інвалідністю. на різдвяні свята мене завжди садили за спинами працівників інтернату. Я ніколи не бачила, ні Нового року, ні ялинки, ні діда Мороза. Коли нам привозили подарунки, наш вихователь говорила: «Ви покладіть, будь ласка, ваші подарунки і підіть помийте руки». Ми так і робили, тому що маленькі були. Коли ми поверталися – подарунків не було. Ми навіть потім їх не бачили. Був випадок, коли вихователь не міг зі мною впоратися, я трохи нервувала – вона просто побила мене шваброю. Мені вже 27 років, але я по сьогоднішній день не можу взяти в руку швабру. У мене була подруга, вона була дуже розумною і добре вчилася, але через те, що у неї була перша група інвалідності, її відправили в інтернат. На сьогоднішній день вона так і живе там – їй 29 років. На ній повністю поставили хрест, їй не дали можливості вчитися у вузі, хоча вона була однією з кращих в класі. Тому я хочу, щоб інтернатів не було, вони калічать життя дітей.

Фото з відкритих джерел