На Тернопільщині згадують автора знаменитої фрази «Де ростем, там мусимо цвіти…» (фото)

Сьогодні виповнився б 71 рік відомому українському поету, художнику Михайлу Левицькому

Свого часу світлої пам'ять тернопільський письменник Петро Сорока писав, що Михайло Левицький – поет вибраного кола, його творчість засвідчує рівень надлюдських переживань.

Таких поетів завжди було мало і їх можна полічити на пальцях однієї руки. За словами Петра Сороки, Михайло Левицький в жодну із існуючих літературних обойм не потрапляв. Бо він був «тихим» поетом. Нічого не утверджував, ні до чого не закликав, найчастіше блукав манівцями, обминаючи людні путівці. За життя над книжками таких поетів схиляються одиниці.

Та справжня література завжди елітарна. Поезію таких письменників треба просто пити, як п’ють вино, як квітка спиває росу, а бджола – нектар…

А ось народний художник України Богдан Ткачик, побратим Михайла Левицького згадує, як у березні 1989 року Михайло ніби вдруге народився для того, щоб очолити першу в Україні Тернопільську крайову організацію Народного Руху України.

Пан Богдан пригадує масові мітинги у Тернополі, містечка та селах України, він був поруч із Михайлом Левицьким у дні, коли разом із небагатьма однодумцями піднімали земляків на боротьбу за свободу і незалежність… Нині мало хто пам’ятає, що що саме з ініціативи Михайла Левицького у Тернополі будо знесено пам’ятник Леніну…

Михайло був у житті складною натурою, часто своєю поведінкою викликав невдоволення навіть тих, хто знав його не один рік. Але він водночас був і дуже емоційною, чутливою, я б сказав, навіть беззахисною людиною, з-під пера якої народжувалися прекрасні рядки і не менш чудові живописні акварельні твори.

Так, життя було для нього часто несправедливим. Але Михайло, як щирий християни тихо робив те, на що його сподобив у цьому житті Господь… В останні дні свого життя, коли багато хто від поета відвернувся, він попросив свою дружину, щоб його поховали у рідному селі Пукеничах Стрийського району, там, де вічним сном спочивають його мама і тато…

Я щораз дякую долі та Всевишньому, що упродовж років мав можливість бути поруч з Михайлом. Кажу це нині, у 71-й день його народження, думаючи й про ще одну дату, сумний день 11 квітня 2018 року, коли Михайло відійшов у засвіти… А сьогодні нехай ці поетичні Михайлові рядки ляжуть тихими китицями спогадів у його світлу душу, - каже народний художник України Богдан Ткачик.

Сьогодні вперше я побачив.

Сьогодні вперше я відчув,

Що сніг (хай він мені пробачить)

Таки молодший брат дощу.

Давайте вивчимо напам’ять

Про перший дощ і перший сніг

Та ще одну на двох запалим

Цигарку спогадів своїх…

Фото автора, репродукції з картин Богдана Ткачика та акварелей Михайла Левицького