На Тернопільщині журналіст став лауреатом конкурсу «Людина року-2018» (фоторепортаж)

У Тернополі відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів престижного конкурсу «Людина року-2018». Під час неї назвали 11 лауреатів конкурсу «Людина року-2018».

Урочисту церемонію, яку благословили архієпископ та митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій (Семенюк) та архієпископ Тернопільський і Кременецький ПЦУ Нестор, відкрив голова оргкомітету конкурсу, голова правління ПАТ «Тернопільгаз» Олег Караванський.

За його словами, перед конкурсною комісією стояло непросте завдання – вибрати кращих із кращих земляків, людей, які роблять вагомий внесок у соціально-економічний, духовний розвиток краю, гідно презентують його в Україні та за її межами. Але це було зроблено і визначено низку нових лауреатів.

У цьому переліку і багатолітній власний кореспондент Українського національного інформаційного агентства Укрінформ, заслужений журналіст України Олег Снітовський.

Про свого колегу перед присутніми розповіла редакторка газети «Наш День», заслужена журналістка України, лауреатка конкурсу «Людина року-2009» Зіна Кушнірук.

– Олег Снітовський розпочав свій творчий шлях понад сорок років тому на Теребовлянському районному радіо, потім працював, редактором облтелерадіокомітету, редактором і першим телеведучим інформаційної програми «Провінційні вісті» на телеканалі «TV-4». Майже три десятки років працює власним кореспондентом Українського національного інформаційного агентства  в Тернопільській області, щоденно готуючи про Тернопільщину різноманітні цікаві публікації та фоторепортажі.

Журналіст Олег Снітовськаий – автор серії історико-природопізнавальних, публіцистичних радіопрограм «Рідний край», «Моя Вітчизна, земля моя», «Мандрівник». Окремі з них відзначені на міжнародних телефестивалях туристичних фільмів «Вітер мандрів» та «Ми – молоді». Він – упорядник книг про життя української діаспори в Австралії та Канаді. Автор текстових та фотоматеріалів книг «Сакральне Тернопілля», «Моє Тернопілля», «Уклін тобі, мій древній граде…», фотоальбому «Тернопіль сакральний», керівник проекту та автор світлин книги «Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільська область», співавтор книги «Я – серед вас…Іван Марчук і Тернопільщина», автор світлин всеукраїнського фотолітопису до 25-річчя сучасної української державності, автор фотоальбому «Замки Тернопілля», який побачив світ у цьому році. Нагороджений пам’ятною срібною медаллю до 1000-ліття Хрещення Київської Русі, орденом Михаїла Архістратига, відзнакою «За служіння Богу і Україні», автор мандрівної фотовиставки «Вітражі душі» про Івана Марчука, лауреат обласної премії в галузі культури імені Володимира Здоровеги у номінації «журналістика», – розповіла Зіна Кушнірук.

Серед гостей, які прибули привітати Олега Снітовського із престижною нагородою, із Теребовлі приїхав і його побратим, волонтер, голова районного осередку «Меморіалу», заслужений художник України Микола Шевчук. Вітаючи лауреата, він згадав, як вони разом організовували та проводили Всеукраїнський живописний пленер «Божа Стопа. Почаїв-2012», низку живописних та іконописних пленерів у Зарваниці «Тобі, Богородице» та «Вікно у Небо».

Щиро привітали Олега Снітовського і його дружина Галина, і рідний брат Йосип, успішний бізнесмен, який приїхав на імпрезу із Дрогобича. До речі, присутніх схвилювали спогади пана Йосипа про його з братом Олегом дитинство.

– Був такий час, що у нашому післявоєнному дитинстві  родина не мала можливості виїжджати десь «на моря» чи в далекі мандри. Не було тоді інтернету, та й телебачення з’явилося наприкінці 60-х років. Але ми жили у світі книг. Батько був директором бібліотеки для дорослих, а мама – керувала бібліотекою для дітей. Тому зрозуміло, що саме книги були для нас можливістю здійснити мандрівку у кожен куточок світу. А річка Гнізна будила у нашій уяві бурхливі моря, острови, де пірати ховали свої скарби, навколишні ліси – нагадували непрохідні джунглі, а теребовлянський замок – таємничі фортеці…

08

– Згадую, коли на один із ювілеїв Олега я замовив із Східниці повітряну кулю, яка підняла нас обох із місцевого стадіону в Теребовлею над містом і ми, обнявшись, дивилися на дорогі краєвиди згори, згадуючи моменти дитинства. Брат тоді сказав, що йому не раз снилися уявні польоти над рідним містом, я ж відповів, що він і так, в реальності високо здійнявся. Тож тривалого життєвого і творчого польоту тобі, дорогий брате, – сказав, звертаючись до Олега Снітовського його брат Йосип.

Сам же журналіст, дякуючи усім, хто прийшов поздоровити його із пам’ятною подією, підкреслив, що журналістика для нього - це не тільки професія, щоденна цікава робота, а й можливість за допомогою слова, світлин, радіо та телепрограм, авторських книг, фотоальбомів не на словах, а на ділі засвідчити свою щиру любов до навколишнього світу, рідного краю, його історії, культури, сакральної спадщини.

Довідково. Конкурс «Людина року» заснований на Тернопільщині у 2001 році спортивно-мистецьким та духовним центром «Моя Україна» і редакцією всеукраїнської незалежної громадсько-політичної газети «Вільне життя».

Для участі в конкурсі державні установи, відомства та громадські організації за підсумками року подають кандидатури на розгляд спеціальної комісії, яка й визначає номінантів.

Особлива увага приділяється фахівцям у галузі культури, освіти, медицини, фізичної культури та спорту.

Комісія на своєму засіданні визначає десять переможців конкурсу. Кожен лауреат під час урочистої церемонії відзначення кращих людей року отримує статуетку «Ніка», пам'ятну медаль та свідоцтво, що засвідчує нагороду.

Фото Ярослава Стареправо та Івана Пшоняка