На Тернопільському озері можуть ходити по воді діти, пенсіонери і навіть ті, хто плавати не вміє

Тернополянин Ілля Якимишин зимою працює в горах гірськолижним інструктором. Щоб мати заняття влітку вирішив віднайти справу, яка б приносила задоволення не менше. Зацікавив новий вид спорту  – сапбордінг. Якими були перші кроки та яких успіхів досягнено поділився тепер уже інструктор з сапбордінгу Ілля Якимишин, повідомляє Доба.

Вперше став на дошку з пристані Тернопільського озера. Точніше, робив перші кроки з колін. Потім помалу став на ноги й починав гребти стоячи. Вчив мене відомий сапбордер Володимир Береза. Щоб навчитися веслувати на дошці потрібно небагато часу. Почати ходити по воді можна за 15-20 хвилин.

Займаюся два сезони: весна-літо-осінь. Пройшов на дошці 60 кілометрів по Дністру. Були катамарани, але принципово не сідав. Ми йшли три дні: трохи сиділи, трохи лежали, були й небезпечні моменти. Але емоції чудові. На Тернопільському озері ввечері приходив з води до Riverpool, сплавлявся також з Івачева.

Стоїш на дошці та розумієш: «Я – Бог, я стою на воді, це кльово». На байдарці чи каное сидиш, на катамаранах також трохи не зручно. А на дошці можна постояти в центрі озера, не гребти, а споглядати. Відчуваєш як під ногами коливається вода, це своєрідна медитація. До того ж, навколо нікого, ти залишаєшся сам собою. Інколи корисно так релаксувати.

Маленькі собаки «Пінчери» теж полюбляють такий спорт. Вони постійно бігають по дошці. Я катаюся зі своєю собакою Лолою, але трохи складно, важить вона десь тридцять кілограмів. Коли стає, — дошка переважується, потрібно завжди зберігати рівновагу. Але ми вже навчилися: Лола завжди сідає спереду, може і стояти, і лежати.

Траплялися й смішні випадки: охочими були чоловік, жінка й дитина. Не знаю чому, але чоловік взяв з собою телефон, який випав у воду. Але все добре, сам не втопився, каже.

Одразу видно, хто каші мало їсть. Ставати на дошку можна з восьми років. Хлопці часто хочуть зробити гребок, буває, — не завжди виходить. Але загалом діти практично зразу справляються. Стають на дошку і пенсіонери. Можна ходити по воді навіть тим, хто не вміє плавати, але одна умова – жилет.

Фізично не важко спочатку, ніхто ж не заставляє одразу робити великі гребки  й плисти на великі дистанції. Достатньо ходити повільно й отримувати задоволення.

На спеціальних дошках можна займатися навіть йогою і фітнесом. Після 8-9 години вечора вода, як дзеркало. Є люди, які займаються йогою, чому б не спробувати це робити серед озера. Вправи зазвичай виконуються на твердій поверхні, а тут – на живій.

У цьому сезоні планую зробити фітнес-групу. На дошці можна буде поприсідати, повіджиматися й прес покачати. Можна до дощок прикріпити гамаки й вдвох ходити по воді.

Минулого року 50 людей навчилися ходити. У Києві цей спорт набирає обертів десь вже 3-4 роки, а за кордоном він дуже популярний. Тернопіль теж має можливість розвинути його, я б сказав гріх це не робити, у самому центрі озеро. Загалом у місті лише декілька людей мають свої дошки, у мене їх шість, які здаю в оренду. У планах провеслувати на річках, так змінюється картинка, природа зовсім інша.

Наталя Колодій