Найбільш знана родина митців з Тернополя показала триєдність своєї творчості (фоторепортаж)
В обласному художньому музеї почала діяти виставка родини Богдана та Ганни Ткачиків і їхньої дочки Соломії.
Для Тернопільщини ім’я народного художника України Богдана Ткачика вже давно стало своєрідним трендом культурно-мистецької царини нашого краю. Талановитий митець, добре знаний в Україні та за кордоном цього разу у Тернополі презентує 35 картин. Та не тільки своїх, але й дружини Ганни, мисткині, чиї глибоко-філософські, часто ірреальні твори змушують замислюватися над вічними істинами. А ще на виставці показує свої полотна, разом і з батьковими та маминим, їхня дочка Соломія.
т05 (Copy)- На Тернопільщині родина Ткачиків – одна із найбільш поважних творчих родин у нашому краї, - сказав, відкриваючи мистецьку імпрезу директор обласного художнього музею Ігор Дуда. - Пан Богдан нас тут зібрав докупи. А причиною є кілька моментів.
- Передусім, сьогодні велике християнське свято - Петра і Павла. А мати пана Богдана називалася Павліною, яка народилася саме цього дня, 12 липня. А Богданів внук – Павло, якому сьогодні виповнюється 12 років. А ще саме цього дня, 45 років тому Богдан та Ганя разом побралися та й у дочки, Соломії, незабаром ювілей. А старшій внучці дочці Олі – 25 років. Так що є низка причин, через які ми тут зібралися. Богдан Ткачик художник, творчість якого дуже багатогранна, він роками працює в патріотичній темі. У тій темі, якої сьогодні бракує багатьом митцям. Тому він і не випадково тут зараз із нами, як народний художник України.
Високо оцінюючи художні полотна авторів родинної виставки, заступник голови обласної ради Любомир Крупа, заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра, голова обласної організації Національної спілки художників України Ігор Дорош, заслужений діяч мистецтв України Михайло Кузів закцентували увагу численних гостей виставки на глибинному змісті кожної із 35 авторських картин експозиції, їхньому символізму та потужній енергетиці.
- Богдан Ткачик, так би мовити, «впізнаваний художник». Його роботи прикрасять оселю будь-якої родини, приватну колекцію. Ткачики – люди надзвичайно позитивні, творчі і доброзичливі до всіх, хто їх оточує. Але разом з тим, вони є принциповими, національними митцями. Це засвідчив і широкомасштабний культурно-мистецький проект у Києві, - «Благословенне Тернопілля» за участю сотень гостей, дипломатів, керівників держави, де наш край презентували саме роботи Богдана Ткачика про визначних особистостей Тернопільщини.
- Там і виникла ідея, щоб частину робіт цього митця викупити і подарувати художньому музею для експозиції. Сподіваюсь, що так і буде, - сказав у вітальному слові начальник обласного управління культури Григорій Шергей.
Схвилювали авторів виставки та всіх присутніх і проникливі слова побратима Богдана Ткачика – заслуженого художника України Миколи Шевчука.
Він, тримаючи у руках букет, в якому домінували соняхи, вдало порівняв із ними родину Ткачиків.
- Ось ці соняхи у мене в руках асоціюються із родиною Ткачиків, із їхньою щирістю та добротою. Півтора десятка Ткачиків з їхньої родини у світі, а ми - навколо тих зернят соняшникових, навкруги яких, жовте листя. Це – ми, їхні рідні та друзі, які сьогодні прийшли на це родинне свято. Бо це люди, які близькі і дорогі й мені, і Ткачикам – за думками , інтересами, духом. А сама родина Ткачиків настільки багата духовно і сердечна своєю любов’ю, що вона має близьких їй людей по всьому світі.
т12 (Copy)- І оте насіння, яке з цього соняха сиплеться в благодатну українську землю, воно проростає гарними людьми. І я це засвідчую особисто, бо Богдан Іванович був моїм наставником на початку мого творчого шляху, мого побратима Михайла Кузіва, заслуженого художника України Олега Шупляка та багатьох інших, яких він направив на ту, потрібну творчу стежку. Скажу, що спілкування з родиною Ткачиків не минає безслідно ні для кого. Кажемо сьогодні добрі слова не тільки про Богдана Ткачика, але й і про всю цю, справжню родину, яка є символом української родини. Тож нехай сіються і множаться Ткачики, а біля них і всі справжні українці. І тоді не буде різного там сепаратизму, а буде тверда, міцна Соборна Україна! – на такій мажорній ноті завершив своє вітальне слова заслужений художник України Микола Шевчук.
У виставковому залі того дня не раз лунали захоплені репліки перших відвідувачів експозиції, які фотографувалися на згадку із авторами такої, направду, триєдиної за змістом родинної виставки.
А ще тут, посеред художніх полотен і дорослих, які їх розглядали, раз у раз чувся дитячий сміх.
То сміялися Богданові та Ганни Ткачиків внуки. І в цьому, мабуть, кожен із присутніх побачив певний символізм: діти, як розділові знаки, без яких, як і текст, життя не матиме сенсу…
Фото автора