Найкращий вчитель України з Тернопільщини розповів про зняття обмежень у школі

Уроки, на яких обговорюють серіал «Школа», фільми фестивалю Docudays, а також учні знімають власні відеоексплейнери, проводить Василь Дяків із Заліщицької гімназії, який цього річ переміг на Global teacher Prize Ukraine та отримав звання Найкращого вчителя в Україні у 2020 році. Він ще за 8 років до карантину використовував хмарні технології, коли класну роботу надсилали у мейлах, а Голокост вивчали по відео з фонду Стівена Спілберга. 

Як зацікавити дітей навчанням, відірвати від гаджетів і що робити з шибайголовами, Василь Дяків розповів на BBC News Україна.

Як навчати покоління, яке не може зосередитись

– Коли ми говоримо про дітей покоління Z (11-24 років) і Альфа (0-10 років), то неминуче прийдемо до того, що це діти – візуали, – пояснює вчитель. – Вони хочуть працювати у гаджетах, вони – гіперактивні і можуть зосереджувати увагу лише до 10 хвилин, а то і менше. Вони діяльні і хочуть бачити швидкий результат, а ще вони хочуть знати, навіщо їм вчити те, чого їх вчать. Як таких дітей зацікавлювати? Якщо вони візуали, то інформацію треба пропонувати візуальну, коротку, конкретну з виходом на практичну діяльність. Доводиться шукати відео, присвячене історії, основі здоров’я, показувати його дітям і обговорювати з ними. Але відео має бути максимально до 5 хвилин. Далі увага втрачається. 

Також можна сміливо використовувати фільми та серіали під час уроків. Обговорювати треба суть явищ, зображених в епізодах.

– Сучасні діти захоплюються фільмами і серіалами, – говорить Василь Дяків. – В цих серіалах діти часто бачать емоції, хайпову сторону життя, але гублять зміст. Ми на уроках дивилися серіал «Школа» і говорили про кримінальну відповідальність за зберігання і розповсюдження наркотиків. Це те, що робили герої цього серіалу. Також там підіймаються теми булінгу, крадіжок в магазинах. Для дітей все це в серіалі виглядають прикольно, стильно. Але, коли ми починаємо обговорювати наслідки, то діти починають замислюватись.

Вийти з бульбашки

Вчитель наголошує, що дітей слід виводити з ілюзій світу гаджетів. Для цього потрібно ловити їхні миттєві реакції та обговорювати це.

– Діти у своїх гаджетах, як у бульбашці. Це бульбашка ілюзій, віртуального життя. Вони часто не знають, яке воно – життя реальне, – продовжує Васил Дяків. – У школі ми організували кіноклуб і маємо доступ до фільмів кінофестивалю Docudays UA і Children kinofest. І там діти бачать інший світ, наприклад, як школярі у Китаї важко вчаться у школі гімнастів. У дітей був шок, коли вони дивилися такі фільми. Питали, невже таке може бути у світі, реагували дуже емоційно. На цій емпатії і треба з ними комунікувати. Покоління Z - це миттєві реакції. Якщо ти прямо зараз не відреагуєш, то все, за 30 секунд, ти втратив момент. Ми дивилися один фільм, де хлопець крав речі, і хлопці в класі реагували – вау, який крутий. Наступний момент - герой вже у поліції, починається розслідування. Я бачу реакцію в класі, мовляв, як так? Зупиняю фільм. Цю емоційну реакцію треба розвивати. Переглядати такі фрагменти - це ідеальний спосіб достукатися до дитини, до її сумління.

Діти, які вчать

«Якщо я вчу інших, то я засвоюю щось краще, ніж коли мене вчать» – це китайське прислів’я вчитель використовує на уроках.

– Діти під моїм керівництвом знімають короткі відео, де говорять про безпеку – пояснюють, що таке отруєння, що треба робити при сонячному ударі, – каже він. – Ми разом обираємо відео, яке виступає джерелом інформації. Діти записують власний досвід, власні історії.

Треба з ними говорити

Урок вчитель вважає занадто малим відрізком часу для спілкування з учнями. Тому продовжує його під час проектної діяльності.

– Ми багато років поспіль прибирали у наших парках, в результаті місцеві мешканці почали там менше смітити. Це ж діти прибирають. Це був проєкт «Зелена революція». Після всіх цих дитячих акцій, міська влада поступово почала перетворювати парк на центр дозвілля, – розповідає вчитель. – Діти самі організували волонтерський проєкт – молодіжний клуб «Вулик», де проходили тренінги з лідерства. Мої учні розробили туристичний маршрут, три стенди з яким зараз стоять у Заліщиках. Також розвивали проєкт «Демократія в школі», проводили справжні вибори з презентацією програм, ящиками для голосування. Покоління Z– це діти діяльнісні, вони хочуть бачити результат.

Криза класно-урочної системи

– Я вважаю, що класно-урочна система переживає кризу. Щоб я змінив у школі? Я б зменшив тривалість уроків, щоб діти могли займатися проєктною діяльністю у межах школи. Діти покоління Альфа і Z не можуть висидіти 6-7-8 уроків по 45 хвилин. Навіть, якщо це буде сім хайпових уроків, діти просто емоційно будуть виснаженими. Для таких дітей це не підходить. У школі, на жаль, ми привчаємо дітей не цінувати час. Ось це відсиджування уроків вбиває будь-яке бажання вчитися, бо дитина не бачить у цьому користі. Школа – занадто вузька, занадто обмежена, щоб розкривати таланти дітей. Серед моїх учнів був хлопець, який дуже захоплювався музикою. Він – дуже класний гітарист, жив музикою, хоча йому доводилося відсиджувати цих самих 7-8 уроків. У цей час він міг займатися справою, яку любив, удосконалювати себе, як музикант. Добре, що батьки його розуміли. Він отримав своє «7» за рік з історії і ніхто йому претензії не ставив. Потім пішов у музичне училище. Але не всі батьки так розуміють свою дитину, часто вони ламають через коліно, примушують вчити те, що не її. Не варто і поспішати із вибором вишу. Якщо не знаєш, куди йти, то краще взяти час подумати. Так одного мого учня батьки після школи поставили працювати менеджером у свій магазин. І за рік менеджерської роботи він багато навчився, і за це йому платили. А потім він пішов вчитися на програміста.

Що змінити у школі?

– У нас має бути індивідуалізація освітнього простору. Щоб діти усвідомлювали, що те, що я знаю, є цінністю. А не є просто, що я маю щось правильно сказати і отримати оцінку. Щоб це можна було використати десь далі у житті. Наші топ-10 вчителів, фіналістів конкурсу, пропонували, як один з варіантів розвитку освіти – школу повного дня. Щоб діти навчалися з більшою кількістю перерв. Тоді дитина може мати час на ланч, час на бібліотеку. Це класна ідея, але все впирається у фінансування таких шкіл. А ще треба мати відповідне середовище, – вважає вчитель.

Що робити з хуліганами?

Хуліганів Василь Дяків вважає неординарними дітьми.

– Це люди, які здатні на ризики. Я їм показую, що ризикувати своїм здоров’ям, наприклад, ганяти на мотоциклі під 150 км, це не шлях до успіху. Пропоную: «Якщо ти вже ризикуєш, то давай пошукаємо, де можна ризикувати з користю. Щоб показати, що ти – гідний заробляти гроші». Зазвичай такі люди йдуть у підприємницьку діяльність, бо це ризики.

Як не вигоріти?

Коли втома і не хочеться ні про що говорити, вчитель зізнається, що він готує, а ще пише вірші.

– Часто у мене робочий день триває і після уроків. З дітьми спілкуюсь постійно – на вулиці, у парку, у магазині підходять, запитують, – ділиться Василь Дяків. – Перед тим, як стати вчителем, треба зрозуміти, чи це справді твоє – чи це буде давати наснагу, чи навпаки – буде мука, – радить він. – Працювати і не вигоряти мені допомагає любов до дітей, підтримка родини і команди вчителів. Коли є командний дух, це знижує моральний тиск.

Фото з відкритих джерел