Струсів. Неоготика, класицизм і цвинтарі (фоторепортаж)

Те, що Струсів вартий поїздки, я знала давно, ще з там тих часів, коли заочно познайомилась із ним, проїжджаючи повз костел святого Антонія. Потім були спорадичні візити й нарешті вдалось його цілісно (приблизно) обійти, огледіти, місцями помацати й понюхати.

Струсів крутиться навколо костелу-палацу-цвинтарів, проте є тут і кілька старих будинків, а головне те, що отак і не опишеш словами - якась така, знаєте, атмосфера благодатної розміреності.

Сюди добре заїхати на півдня й неспішно оглянути багатства. Я розпочала з неоготичного костелу св. Антонія - надто ж він магічно-притягальний - не досить того, що високо в небо здіймаються його шпилі, ще й розташований на пагорбку - пройти повз просто не реально. Цей храм почали зводити в 1894 році, закінчили – в 1903. Послухайте пораду - спершу дивіться на нього віддаля, розглядаючи стрункість головних й бічних шатрових веж, ряди контрфорсів.

А відтак переходьте до деталей - візерунків стрілчастих вікон із вітражами, орнаментів дверей, придивіться до їх масивних ручок, гляньте на ліпнину над кожним із входів. Особливе задоволення - підняти голову горі та розглядати досконалість ліній - те, як вони сходять й розходяться, формуючи геометричні візерунки. Обійдіть неспішно костел, постійте - хвилини споглядання прекрасні.

Далі доцільно перейти дорогу та пройти повз селищну раду - гляньте на бічні двері - проминіть навчальний заклад, тоді опинитесь біля палацу. Споруджений у класицистичному стилі в XVIII столітті, його оточує давній парк. Якщо розглядати будівлю здалеку через листя, вона ніби оживає та молодшає, бо зблизька надто вже помітна його недоглянутість. Палац зачинений, тож залишається лиш обстежувати його ззовні. Розглядати шість колон центрального фасаду, що підтримують фронтон, намагатись зазирнути всередину через давні двері, торкатись вигнутої клямки. Цікаво, що балкон другого поверху входу зі сторони парку має теж шість колон, але балюстради. З цієї сторони збереглись давні ковані тримачі для ламп. Якщо обійти палац, побачите засклений хід від кухні до палацу.

Відтак час походити Струсовом - не скажу, що там архітектурні розкоші рівня Чорткова чи Бережан, але неспішна прогулянка із цікавинками гарантована. Приміром, біля одних дверей помітила металеву табличку Towarzystwa Wzajemnych Ubezpieczeń w Krakowie, в іншому будинку вікна зсередини цілковито окупувала якась зеленина, що виривалась назовні. Якщо йти центральною дорогою догори, на Бучач, то обабіч будуть два давні цвинтарі - як не ласі до давніх надгробків, то оглянете панораму міста - мені ж цікаво було розглянути нищені часом і людьми скульптури. А все ж, яким би не був їхній розпад, видно старанність, з якою каменотеси витворювали чи то риси обличчя скульптур, чи то драперії на одязі, чи то оздобу.

Завершувати мандрівку можна на зупинці, що навпроти цвинтаря, а можна ще раз спуститись у місто. Не знаю, яким знайомство зі Струсовом буде у вас, а я повернулась додому із гамузом вражень.

Анна Золотнюк

Фото авторки