Німецькі архіви розкрили трагедію у містечку на Тернопільщині
Маловідомий факт з історії Теребовлі.
«Живий факел в Теребовлі!, - за таким заголовком у травні 1944 року одна із німецьких газет опублікувала подробиці знищення місцевих жителів радянською владою, пише дослідник історії з Теребовлі Ярослав Ярошевський на своїй сторінці у Facebook.
Угорська військова влада у місті Стрий допитала радянського солдата Василя Конюхіна, народженого у 1910 р. поблизу Брянська, за національністю росіянина. Він був захоплений в полон в місцевості Станіславова під час однієї з невдалих операцій радянської штурмової групи. Цей полонений тимчасово виконував обов’язки при караульному загоні в останні дні березня 1944 року, у час, коли Совєти щойно зайняли містечко Теребовля на Сереті. Цей караульний загін був тимчасово підпорядкований НКВС і мав завдання охороняти теребовлянську будівлю в’язниці. На допиті цей полонений описав жахливу пригоду, що розігралася 26 березня у в’язниці Теребовлі.
25 березня особлива (зондер) команда НКВС звела докупи близько 250 переважно польських мешканців містечка у дворі тюремної будівлі. 26 березня біля 7 години ранку караульний загін зібрався коло виходу з будівлі в’язниці, в той час, як важко озброєні міліціонери НКВС, запросили поляків, які перебували у дворі та ще нічого не підозрювали, розташуватися біля стін по периметру чотирикутного двору для того щоб краще їх порахувати. Тепер тих, хто всупереч наказу не схотів зайняти місце «пригостили» стусанами, ударами ніг та кулаків. Дехто з міліціонерів вихопив лопати, які було принесено навпроти бранців, та вдарили ними зі сліпою люттю по натовпу. З’явилася низка важкопоранених. Смертельно налякані чоловіки та жінки збилися докупи й притиснулись до стіни. В цю мить з’явився вищий функціонер НКВС та наказав до спокою. За допомогою багнетів міліціонери тримали зігнаний воєдино люд у неперервному страху. Дуже коротко комісар пояснив, що тепер поляки Теребовлі отримають відплату за те, що вони у свій час перед приходом німецьких військ розграбували порожні оселі євреїв, котрі втекли. Таким чином вони стали спільниками ворога та зрадниками радянського. Тепер прийшов час сплатити за рахунком.
Останні слова комісара було заглушено гуркотом гвинтівкового залпу, завиванням та ревінням, які неможливо описати, що з ними НКВСні кати обрушилися на своїх застиглих від жаху жертв. Комісар схопив ківш з подібною до дьогтю масою та виплеснув посуд на людей, котрі стояли чи лежали біля нього. Його спільники одразу наслідували цей жахливий приклад й облили живих та тих, хто помирав бензином і живицею. Тут і там зайнялось полум’я. З несамовитим криком металися палаючі люди по двору. Мучителі з НКВС стріляли й вдаряли по цим живим факелам. Двором поширився нестерпний запах. Дехто з жінок намагався прикрити собою своїх дітей, розігрувалися сцени людського горя, які неможливо описати словами. Ця жахлива драма добігла кінця тільки коли остання жертва цієї сатанинської кровожерливості була вбита.
Після цієї сцени жаху управління, до якого належав Конюхін отримало чіткий наказ ніколи не промовляти жодного слова про цей випадок. Тому, хто б не дотримав цього наказу загрожував неминучий розстріл. Групу було потім розформовано і Конюхін знову потрапив до одного з чинних військових з’єднань на фронті, - йдеться у публікації…
Фото – з публікації Ярослава Ярошевського