Обличчя тернопільських містечок (фото)
Для людини важливе спілкування, саме тому чи не найскладніша частина карантину не так перебування вдома, скільки не можливість поговорити з друзями очі-в-очі.
Чи не тому, що спілкування хочеться завжди, у мандрівках шукаю об’єкти, з якими можна перекинутись словами, а з ким якнайкраще симулювати спілкування, як не з антропоморфними об’єктами. Ось тобі очі — дивись у них, і за ротом співрозмовника слідкуй — яке слово злетить з вуст.
Не скажу, що діалоги завжди плідні, проте відчуття спілкування з місцем таким чином формується. Зрештою, чим такі маскарони й скульптури не genius‘b loci.
Міркуючи так, вирішила згадати старих приятелів із містечок області. Діалогувати з ними чи ні — справа ваша, моє завдання показати й розповісти.
Почнемо із мого улюбленого місця (у провідника є оце святе право укладати маршрут й таким чином ранжувати об’єкти, хоча ну ось чесно — у цій добірці далі все не за рівнем значення об’єкту, чи за його красою. Радше провіденція, радше збіги випадковостей та невипадковостей). Це — бережанський банк. Зведений у стилі надіслянської готики, його не можливо прогавити, а відтак забути. Як тут не стояти із задертою головою, розглядаючи всіх, хто живе на його фасаді — крім людей тут ще звірі, до речі. Збудували кам’яницю 1910 року — тоді це був центр фінансової взаємодопомоги городян.
Не менш цікава й набагато давніша споруда костелу святого Антонія у Гусятині, зведена в XVII столітті. Її стиль називають симбіозом ренесансу і готики — саме тому тут такі цікаві декоративні елементи, як ось цей маскарон. Варто додати, що будівлі не щастило — вже через кілька років по будівництві, сильно постраждала під час повстання під проводом Богдана Хмельницького. Далі роки запустіння, відновлення, зміни господарів.
Із сакрального — у світське — класицистичний Раївський мисливський палац на Бережанщині звели 1709 року. Потоцькі подбали не тільки про зовнішню наповненість (і тут не тільки про вигляд замку, а й про територію навколо), а й внутрішню. В палаці містилась бібліотека, де зберігали рукописи ХІІІ сторіччя, хроніки родів, одним з найцінніших екземплярів була Острозька біблія.
Язловецький палац у Бучацькому районі збудували в 1644—1659 роках, реконструювали у XVIII столітті, він поєднує ренесансно-барокові риси. Акцент зроблений на порталі з боку паркового фасаду. Його широка арка рустована, виділена напівколонами іонічного ордера і рельєфними зображеннями алегорій і масок. Звідти й химери на фото.
Барочний палац у Микулинцях зведений в 1760 роках. Тепер тут обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації, а перед тим — бальнеологічна лікарня, ще раніше тут виробляли сукно. Відрадно, що після всіх цих пертурбацій оболонка все ще має автентичні деталі. Головний фасад оформлений в стилі класицизму і прикрашений статуями атлантів, що утримують масивний аттик.
Діалог із містом можна провадити в різний спосіб. Головне його власне почати, а вдасться це тоді, коли місто чи місце перестане бути безликим, а втілиться в конкретні форми, поселиться у важливих деталях. Зрештою, як на мене, все починається з погляду. Погляду уважного.
Анна Золотнюк