Ольга Зозуля з Кременеця змішує почуття і фарби

Художниця створює архітектурні пейзажі, зображає квіти й сюжетні композиції. Родзинка творчості Ольги Зозулі — роботи, намальовані на палітрі. Але вони привертають не тільки незвичним форматом, а й енергією, яскравими кольорами та їх сміливими поєднаннями, об’ємними мазками, твори яким роботи оживають.  

Малювати співрозмовниця полюбляла з дитинства, проте, як розповідає, момент, коли зрозуміла, що хоче бути художницею, настав значно пізніше — під час затягнутої декретної відпустки. Тоді почала навчатись в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка на факультеті образотворчого мистецтва. «Рідні підштовхнули мене до цього рішення — вони бачили, як мені подобається малювати. Сама я б не наважилась піти навчатись після тридцяти п‘яти», — каже Ольга Зозуля.

— Як визначили головне у творчості?

— Для мене початок у будь-якій творчості — це праця, почуття та емоції. Я емоційна людина, тому довго шукала, що мене найбільше надихає. Пробувала різні жанри, сюжети, техніки. Багато експериментую з кольором, світлом, тінню. Все, що створюю, проходить через мій внутрішній світ. Я сприймаю все емоційно. Мені здається, якщо живопис емоційний — це відчує кожен, адже таке мистецтво справжнє.

— Ви часто творите пейзажі. Розкажіть, чому подобається цей жанр?

— Пейзажі — це моя любов. Цей жанр завжди мене захоплював, бо ж у ньому можна передати те, наскільки досконала природа — її форми, текстури, кольори… Тому в моєму творчому доробку переважать пейзажі. Кожного разу барвистість краєвидів я бачу по-іншому. Створюючи їх, експериментую з мастихіновим живописом, і мені це подобається. Дуже часто пишу пейзажі з фото, котрі роблю у подорожах. Сучасна техніка чудово передає деталі, а я як художниця маю можливість сміливо експериментувати, виражаючи власні враження.

— А що найпріорітетніше передати?

— Для мене важливі емоції. Щоби глядач сказав не: «ой як красиво», а запитав: «цікаво, чому саме так?». Я змішую почуття і фарби. Це саме те, що мені подобається — виразність кольору, сила мазків.

— Ви часто зображаєте Кременець. Із чим у вас асоціюється це місто, яким його прагнете намалювати?

— Мабуть, скажу банально. Це — місто з барвистою, мальовничою природою, з чудовою архітектурою. Тому у мене воно завжди асоціювалося з мистецтвом, а ще чомусь із помаранчевим і рожевим кольорами, які присутні на багатьох моїх роботах. У Кременці відчувається дух історії. У моїй колекції є невеличка серія пейзажів із архітектурними пам’ятками. Кременець я бачу глибоким, барвистим, із позитивним настроєм. Хочу написати його сучасним і водночас зберегти його справжність. Я не корінна кременчанка, мешкаю тут 15 років. Прогулюючись, завжди маю бажання щось швиденько «наетюдити». Своїми роботами я б хотіла донести до глядача, особливо для молодого покоління, що Кременець — це цікаво та красиво.

— Описуючи одну з робіт, ви написали — «мій Кременець». Розкажіть, який саме Кременець ваш.

— Мій — такий, яким бачу його тільки я. Це місто таке різне, може здатись  загадковим, інколи дуже знайомим, а часом дуже чужим. Саме таким воно і є на моїх картинах.

— Також ви нерідко малюєте квіти. Чим вони вас приваблюють? Які найбільше подобається зображати? 

— Картина завжди для мене втіха, особливо коли на ній зображені квіти. Я обожнюю квіти, мабуть, як кожна жінка, тому створення серії з квітковими мотивами довго не відкладала, вона налічує більше десяти картин. Мені здавалось, що квіти — це символ жіночності, тим вони мене й приваблюють, і, звісно, вибухом кольору. Квіти я пишу спонтанно. Це можуть бути будь-які, а ось найбільше мене приваблюють півонії.

— Які особливості творення флористичної композиції?

— Мене завжди приваблювали яскраві та фактурні композиції на однотонному тлі. Такі роботи виглядають ефектно. Я намагаюсь не ставити рамок, а часто пишу експресивно. Всі роботи виконала в техніці олійного живопису за допомогою мастихіна. Так я можу виразніше передати те, що бачу та відчуваю. Для робіт із квітами часто використовую контрастні та сміливі кольори.

— Здається вам подобається працювати із фактурним мазком? Чому? Як обрали цю техніку?

— Так. Я обожнюю рельєфні мазки та виразну фактуру. Люблю працювати мастихіном — це дає мені більший контроль над грою світла, додає виразності роботам, силу мазкам. Ба навіть більше, я працюю лише за допомогою мастихіна. З першого знайомства із цим інструментом зрозуміла, що пензлі — це не моє. Є навіть маленька історія, як я обрала цю техніку. Все почалося з залишків фарби, яку я почистила мастихіном, і щоб не викидати, нанесла її на палітру — так створила не тільки свій перший твір мастихіном, а й твір на палітрі. Уже вдома трішки допрацювала його та зрозуміла, як на мене впливає живопис, моєму задоволенню не було меж. Так палітра стала символом початку ідей, які втілюються в життя. Все починається саме з неї. 

— Яка специфіка створень об’ємних зображень?

— Думаю, в кожного художника є своя специфіка й манера. Для мене створення об’ємних композиції є цілісним процесом. Буває, знаю, яким має бути твір, які ходи зробити, щоби він вдався, але об’єм, який запланувала, «не поміщається» в рамки. Тому імпровізую. Я використовую олійні фарби, бо вони дають можливість виконувати різні фактурні рішення за допомогою мастихіна. Застосовую різні методи, найчастіше — alla prima й impasto.

— А ще ви полюбляєте етюдні роботи. Чому?

— Я їх називаю етюдами, можливо, це не зовсім етюди, бо багато написано не з натури. Це таке собі швидке зображення того, що припало до душі. Ось і створюю такі маленькі, швидкі, настроєві роботи. Так, як я мама двох дітей, мені на все бракує часу. А етюдики — вдале рішення.

— Ви вже розповіли, що перший твір на палітрі з’явився радше випадково. Давайте повернемося до робіт, створених на цій поверхні. Які специфіки виконання малюнка на палітрі — композиційні та технічні (зокрема, якої підготовки потребує поверхня)

— Ці роботи оригінальні, їх найшвидше купують, мабуть, як сувенір чи подарунок. Думаю про невеличку серію таких робіт. 

Поверхня палітри не потребує специфічної підготовки — достатньо попереднього ґрунту та фінального закріплення. Головне — ідея й техніка виконання. Адже не всі техніки можна використовувати. Для робіт на палітрах застосовую олійні фарби. Я використовую лише дерев’яні. Вибираючи палітру, звертаю увагу на структуру дерева, на те, щоби її поверхня була гладкою — це важливий нюанс, коли в роботі використовую мастихін.

— Як обираєте що зобразити на палітрі, а що на полотні?

— Я не обираю. Все залежить від настрою. Буває, в крамниці побачила палітру цікавого формату, з’явилась ідея, я купую палітру та починаю творити. А буває, палітри припадають на полиці пилом тижнями чи місяцями, чекаючи відповідного настрою. Те ж буває з полотнами.

Анна Золотнюк

Фото надала Ольга Зозуля