Оригінальну колекцію лемківських хусток можна побачити на Тернопільщині у музейному комплексі (фото)
Сьогодні, у Всесвітній день української хустки, в залах Музейного комплексу «Лемківське село», що у Монастириськах, показують колекцію жіночих головних уборів з Лемківщини.
Про це нашому кореспонденту розповіла директор єдиного у світі такого типу культурно-етнографічного закладу Віра Дудар.
- Серед понад 3 тисяч автентичних лемківських речей вжитку та побуту, декору і мистецтва, є й ті, які уособлюють, чи не головний елемент жіночого одягу – головні убори, хустки. У нашій колекції ми зібрали понад три десятки давніх хустин, які привезли українці з різних теренів Лемківщини та подарували для збереження звичаїв і традицій лемківської культури.
Кожна з них – оригінальна і неповторна, приурочена тій чи іншій події. Зазначу, у жіночому костюмі лемкині убір голови був чіткою ознакою соціально - вікових відмінностей, естетичних уподобань, звичаєвих і певних обрядових уявлень.
- Кожна із цих хустин, які збережені у музеї, оригінальна по своєму, як за кольорами, так і за візерунками, навіть, як видно із світлин, різні хустини носили по різному. Чим це було викликано?
- Розумієте, на одежі лемків, в тому числі й головних уборах суттєво позначився фактор багаторічного поділу Лемківщини між різними державами. У північній (Галицькій) частині переважали польські впливи, а у південній - словацькі, угорські.
- Які ж хустки побутували на Лемківщині?
- Це, передусім, білі вишиті хустки (малі фацелики), які вишивали на одному куті хустки та зав’язувалися на потилиці «на чубок». А ще Лемківські жінки носили єдвабні (шовкові), баранкові (великі вовняні ), верети, плахти (вовняні в клітинку), ранцлівки ( квітчасті з люрексом), шафолки (великі з торочками) хустки.
Також одягали і тибетівки (квітчасті малі без торок), куповані гатласки, штофки, кестемани( вовняні в’язні ), гарстувки (вовняні фабричні) хустки.
- Хоча б оглядово, про кілька видів лемківських хусток, які ви назвали, от, скажімо єдвабні хустки, які вони були?
- Єдвабні хустки - один із різновидів хустки заможної лемкині. Назва їхня походила від сировини з якої вона шилась. «Єдваб» — ґатунок старовинної коштовної шовкової тканини, а також вироби з неї. У XVII-XIX століттях був одним з символів багатства. Нині подібною до єдвабу тканиною є атлас.
- А як носили таку хустину?
- Зав’язували її на шиї. Такі білі полотняні хустки оздоблювали на куті, який звисав на спині. По краях компонували невеликі за розміром елементи, що були і на наріжнику.
Як правило, це були реалістично трактовані або стилізовані квіти. Інколи на кінцях компонували вазони, дерево життя. Основною оздобою білих фацеликів була вишивка. Іноді серед композицій квітів умонтовували ще й пшеничний колосок, який дуже вдало гармоніював в цілісності узору.
- А фацелики – це теж вид хустини?
- Фацелик - традиційний давній головний убір лемкинь центральної і східної частини Лемківщини. Він був білим, розміром 2м х2м. Його вдягали заміжні жінки поверх очіпка.
Як зазначає дослідниця лемківської культури, кандидат філологічних наук, мистецтвознавець Ганна Грабовська, фацелики робили з білої, «крамської», тобто купованої тканини. Щоби він гарно тримався на голові, його сильно накрохмалювали, пов’язували так, аби по обидвох боках голови творилися віяла. Спина була закрита фацеликом.
- Були якісь особливості носіння хусток?
- Наприклад, на Лемківщині дівчата носили, як і жінки рантухи (плахтини), але не покривали ними голови, а накидали на рамена, як польські гуральки.
Цей факт вдалося підтвердити записом у селі Підзамочок на Бучаччині від жінок, які у 30-х роках проживали у Горлицькому повіті (тепер Польща), і були туди виселені під час депортації у 1944 р. Вони розповіли, що дівчата у свято накидали на шию і плечі білий полотняний рантух, який сягав нижче стегон.
- А взимку, як виглядала лемківська хустина?
- Це були, переважно, баранкові, теплі вовняні хустки.
- Дорого вони вартували?
- Скажу, аби купити туку хустку, на Лемківщині потрібно було продати одну, а деколи і дві корови…
У музейному комплексі в Монастириськах демонструють не тільки деякі зразки із перерахованих видів жіночих головних уборів, там можна роздивитися як давні, так і сучасні світлини жінок-лемкинь в автентичних хустинах.
Також відвідувачам показують фрагменти обрядів і традицій, де хустина – ключовий елемент лемківської культури.
Довідково. Лемки – західна етнічна гілка українського народу, яка проживала на обох схилах Карпат. У 1944-46 рр. на підставі угоди між урядами УРСР та Польщі відбулася депортація українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі.
Загалом депортували майже 500 тис. лемків і розсіяли по всіх областях України. На Тернопільщині оселилося понад 41 тис. родин.
Нагадаємо, 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки, який вперше провели у 2019 році. Головна мета - демонстрування зв’язку поколінь українських жінок. Ця подія покликана об'єднати жінок різного фаху, віку та національності зі спільною метою зберігати та відновлювати українські традиції.
Фото автора та надані Музейним комплексом «Лемківське село»