Перебуваючи всередині Тернополя

Іноді буває, що міста майже не помічаєш – сприймаєш його як такий собі доважок до щодення. Без занурення, емоційного чи фізичного зв’язку.

Буває також навпаки – відчуваєш місто, чуєш його вібрації, а, коли заходиш у дворики, то відчуваєш, ніби воно схилилось над тобою. Кам’яниці вглядаються в тебе, щось тобі нашіптують.

Ось таке відчуття було в мене нині.

Анна Золотнюк